Читати книгу - "Серце гріє"

Восьмий день, місяць малого достатку

У зворотній шлях вирушили на світанку. Минулий день Майя та Грей витратили на зцілення ран потерпілих у шахті, Дарт провів день зі старостою, а Нел і Тара допомагали жителям забивати вхід у шахту, відновлювали пошкоджений поверх у готелі та збирали візок для транспортування Кісімото.

Ніхто з мешканців Тріаса не пам’ятав подій останніх днів аж до появи елементала в шахті. Спогади зниклих джун-вей закінчувалися розмовою Кісімото із сото Андроніусом. Що вони робили останнього тижня й де були увесь цей час — сказати вони не могли. Із причин, яких Майя так і не зрозуміла, четверо джун-вей вирішили затриматися в Тріасі. Можливо, сподівалися, що пам’ять повернеться до них у тих самих місцях, де зникла? Відповіді Майя не знала. Сам Кісімото так і не опритомнів. Шеїчі повідомив, що дато Гай вимагає якнайшвидше доставити хлопця в Ормрон.

Туман зник. Майя з тугою поглядала на бляклі поля й сіре небо над головою. Після бою майстер Дарт на руках доніс її до готелю — але всі ці події Майя пам’ятала не зовсім виразно. Напевно, чимось скривдила його або розчарувала — мабуть, у його плани не входило ставати нянькою для безпорадної джун-вей. За вчорашній день він не озвався до неї навіть словом. І Майя сумнівалася, що найближчим часом озветься.

Кісімото лежав на солом’яній підстилці. Майя дбайливо витирала вкрите краплями поту чоло та-вея. Насправді вона б охоче поступилася цим обов’язком Тарі, щоб мати можливість їхати верхи поруч із Дартом, але той був далеко попереду, ніби намагався триматися якнайдалі від інших.

Уперше за увесь час навчання в гакко Дарт почувався таким розгубленим. Його п’ятірка впоралася з елементалом — хіба це не привід для гордощів? Але це була його п’ятірка. Не він сам!

Майя врятувала його, Тара боролася з духом майже сам-на-сам, Нел знищив елементала, а про Грея й говорити не варто — якби не феноменальні здібності хлопця, на дні шахти лежало б п’ять тіл.

Вони впоралися. Тільки звідки в нього відчуття, що він програв?

Якби не допомога цих чотирьох, його б зараз тут не було. Вони допомогли йому — і в цьому була головна проблема. Дарт не мав права розраховувати на допомогу! Він був зобов’язаний упоратися з усім цим самотужки. Й не впорався.

Не впорався, так само, як тоді, дев’ять років тому.

— Велика сило… Ніхто… Ніхто не впорається… Віддай їй… Візьми в неї… Вона дасть велику силу! — долинуло до вух Дарта.

Він озирнувся. Кісімото підвівся на матраці й дивився просто в очі майстрові. Дарту здалося, що в чорних очах та-вея грають червоні відблиски.

Кісімото впав на спину й замовк, а перед очима в Дарта знову виникло дивовижно гарне обличчя жінки з гранатовими очима.

Розділ II

Минулі гріхи

Одинадцятий день, місяць білої роси

Тара перестала бачити світло. Світ навколо поглинула пітьма — безпросвітна пітьма без початку й кінця. «Виходить, ось що відчувають люди, вмираючи?» — майнуло в її думках, і свідомість немовби розділилася. Одна частина кричала, благала й просила: «Жити! Я хочу жити! Мені лише чотирнадцять — як же мої мрії, як Реана? Усе не може скінчитися так!» Інша частина пам’ятала про пережитий біль, коли здавалося, що тіло рвуть навпіл, викручуючи жили. «Смерть — це спокій, — шепотіла ця половина. — Не буде більше болю, страждань і прикростей. Тільки спокій. Хіба ти не хочеш спокою? Ти ж так стомилася…»

Чиїсь руки гладили її чоло, Тара відчувала вологі краплі на своїй шкірі. Але невдовзі і це відчуття зникло.

На вісім днів раніше. Третій день, місяць білої роси

— Майже двадцять завдань, — зітхнула Майя. — Майже двадцять завдань, і він жодного разу зі мною не розмовляв!

На очах у дівчинки виступили сльози.

— Ти перебільшуєш. Узагалі от жодним словом не озвався? — Віра налила в кухоль подруги ще трав’яного чаю.

— Не більше, ніж іншим, розумієш? Він взагалі розмовляє з нами тільки в наказовому способі. А тоді, у Тріасі, я ж думала… — Майя увіткнулась носом у подушку й остаточно розридалася.

— Ти не могла б тихіше ридати? Читати неможливо! — на порозі стала Інжера.

— Іди під три чорти! — не стрималася Майя та пожбурила в сестру подушкою. Двері швидко зачинились, але до дівчини долетів голос сестри:

— Слина та шмарклі третій місяць. Збожеволіти можна!

Віра обійняла подругу за плечі, підставляючи замість подушки власний зелений жилет.

— Я так більше не можу, — ридала Майя. — Він мене ненавидить.

— Ну, це надто сильно сказано, — заперечила Віра. — Не думаю, що Дарт у принципі здатен на такі сильні емоції…

У двері постукали.

— Нікого не хочу бачити!

— Майє, твоїй команді надійшло нове завдання. Думаю, тобі все-таки доведеться сьогодні вийти з кімнати.

Із цими словами Аміна Політріс вийшла на кухню. Схоже, її дівчинка трагічно переживала першу закоханість. Але хто її не переживав?

— Гаразд, я тоді побігла. Але ця заморожена рибина напрошується на неприємності! — Віра ледь відсунулася від подруги.

— Він не заморожена рибина! — одразу заперечила Майя.

Віра похитала головою. Хоч би як сильно її подруга страждала через молодого майстра, варто було комусь несхвально висловитися про нього — Майя відразу перетворювалась на захисницю пригнобленого та скривдженого та-вея. Суперечка була б безглуздям — поки Майя сама не зрозуміє, що таке Дарт Велоні, відкривати їй очі на нього — марна витрата часу й сил.

Щойно подруга зачинила за собою двері, Майя підвелася з ліжка й попленталась у ванну — давати собі раду.

Грандмайстер підвів голову. На порозі постав Шеїчі, прихилився до одвірка. Темне запинало приховувало вираз обличчя сото, але Гай був упевнений — очі його друга виражають несхвалення.

— Що цього разу? — прошелестів Шеїчі. — Порятунок корови, котра провалилася в яму? Організоване переведення бабусь через дорогу? Рознесення ранкових газет?

Гай відклав перо й відсунув список наказів, які підписував.

— Ти чудово знаєш, чому я це роблю, — роздратовано відповів він. — Ця п’ятірка на першому завданні втрапила в таку халепу…

— Дозволь, я дещо тобі нагадаю. Ці п’ятеро не тільки знайшли зниклих учнів, а й упоралися з незавершеним елементалом. А ти відправляєш їх на завдання, яке до снаги й п’ятирічній дитині.

Шеїчі причинив двері й розташувався в кріслі.

— Мора й Феаліс четвертий місяць б’ються над