Читати книгу - "Серце гріє"

— Вона мертва, хіба ні?

Шеїчі міцно стис ціпок — Гай бачив, як тремтять від напруги пальці друга. Занадто болісні спогади, особливо для Шеїчі.

— Я думав, що мертва. Всі так думали. Але що як ми поквапилися з висновками?

Промені теплого осіннього сонця ковзали по склу, ледь помітні порошини танцювали в смузі світла — але двом майстрам здавалося, що в кімнаті стемніло. Спогади, ретельно заховані в глибинах пам’яті, виривалися назовні. Не можна замкнути піщану бурю в чотирьох стінах — рано чи пізно вона розірве їх, як найтоншу тканину, і вирветься на волю.

— Що, коли я помилився? — тихо продовжив Гай. — І ця команда зіштовхнулася з нею на першому ж завданні? Що коли Дартові судилося повторити її долю, і я лише підштовхую хлопця до цього?

— Мій народ не вірить у долю, — тихо заперечив Шеїчі. — Боги дарують людям можливість самостійно вибирати собі шлях, і нікому не дано вказувати шлях іншому. Ти не можеш прийняти рішення за молодого майстра. Якщо його шлях — піти в стихію, будь-які твої вчинки лише наблизять або відтягнуть цей момент. Замкни його в найглибшій темниці підземель корпусу Хей-ді — хлопця все одно знайде його шлях.

— Але невже ми вибирали такий шлях для себе? Хіба ти хотів, щоб із тобою сталося таке?

Грандмайстер ударив кулаком по столі. Пісок у годиннику зметнувся вгору. Скляна куля жалібно дзвякнула.

— Я сам вирішив свою долю, коли спробував повернути Ламію…

Вимовлене тихим шепотом ім’я відбилося від стін і стануло в повітрі. Гаю немовби лезом провели по незагоєній рані. Дато стис руками сиву голову.

— Дозволь піщині летіти. Стане вона бурею чи породить новий бархан — це вирішувати піску й вітрові.

Із цими словами Шеїчі підвівся й подався до виходу з кабінету.

— Сьогодні Мора й Феаліс збираються провести складний ритуал — вони довідаються, які чари зробили таке з Кісімото, й остаточно з’ясують, хто й коли зачіпав його пам’ять. Краще, аби на той час твоєї команди тут не було. У викладацькій кімнаті лежить список нових завдань. Вибери для дітей що-небудь подалі звідси — сам вирішуй, що так як…

Сото кивнув і полишив кабінет, а Гай зостався наодинці з невеселими думками.

П’ятеро зібралися в тій самій зеленій аудиторії. Майя тужно оглянула дерев’яні парти й лави. За минулі три з половиною місяці нічого не змінилося — майстер Дарт, як і раніше, вважає чотирьох джун-вей прикрою перешкодою. Та й хіба він не має рації? Звідтоді як вони повернулися в Ормрон, у них не було жодного більш-менш серйозного завдання, жодного серйозного супротивника, не рахуючи пацюків і кажанів. І все одно вона, Майя, ледь не втонула в болоті, коли п’ятірка за завданням Весталіни Гер, котра викладає основи траволікування, збирала трави у величезному навчальному лісі. Нел розбив пляшку з хімікаліями під час дослідів магістра Варфа Тобіуса — внаслідок чого вся лабораторія, включаючи мага і його асистентів, забарвилася в малинове. Тара мало не вбила викладача основ релігії — щоправда, помилково. Прийняла його за величезного пацюка — завдання полягало в тому, щоб очистити підвал однієї городянки від цих тварюк. Що там робив Луїджі Монетті пізньої ночі — незрозуміло, але вчитель ледь не позбувся голови — і розплачуватися за все довелося Дарту. Магістр розпікав його кілька годин, поки Шеїчі не врятував свого підопічного. Скільки дурнуватих помилок вони зробили, скільки разів ставили та-вея в незручне становище — й щоразу Майя, тамуючи подих, чекала, що він вийде з рівноваги. Накричить на них як слід, додасть кожному по десять годин додаткових занять фехтуванням або змусить сто разів написати на дошці «визнаю свою провину, був дурнем, виправлюся». Але майстер мовчав. Він немовби відгородився від інших непроникним магічним екраном — його зовсім не хвилювали четверо джун-вей та їхні вчинки.

Не минало дня без того, щоб Майя не згадувала завдання в Тріасі. Від думки про те, в якій небезпеці вони були, в дівчинки стискався шлунок, але важливо було інше — там, у Тріасі, вони діяли як команда. Дарт не роздумуючи кинувся рятувати Нела, хоч і ризикував при цьому своїм життям. Поранена Тара прикривала спину Майї, поки та відтягала Дарта з лінії вогню — вони діяли спільно, як єдиний організм, пов’язаний кровотоками. А тепер вони мов п’ять розрізнених елементів — кожен вариться у власному соку, кожен сам по собі. Після повернення із Тріасу вони збиралися щотижня зустрічатися в міській таверні або в клубі, щоб побалакати… Але майстер Дарт жодного разу не прийшов на зустріч. Потім перестала приходити Тара — тепер вона весь вільний час проводила в тренувальній кімнаті. А потім і сама Майя переключила всю увагу на уроки бойової магії та стала займатися в корпусі до пізньої ночі. Грей постійно кудись зникав, а Нел тинявся Ормроном з такою кислою пикою, що йому варто було б вручати звання найкращого трагічного актора року. «Чому все так змінилося? — думала Майя. — Невже ми можемо діяти як команда тільки перед обличчям смертельної небезпеки?»

Але не тільки Майя згадувала про Тріас. Дарт знову й знову подумки переносився в печеру, напружуючи пам’ять. Коли хлопець брав Майю на руки, його увагу привернув візерунок на кам’яній підлозі. Це була ще одна магічна печатка — майстер легко впізнав її. Печатка для заклинання, що заряджає магічні предмети. Малюнок був саме там, де Дарт раніше бачив цю дивну жінку. Але що саме й навіщо вона заряджала? Зважаючи на розташування печатки — джерелом енергії мав стати той, хто стояв перед нею. Можливо — одна з п’яти жертв чи й сам елементал? Останнє припущення було зовсім божевільним. Кому й навіщо може знадобитися така кількість енергії?

Дарт дні й ночі проводив у бібліотеці, намагаючись з’ясувати, який саме ритуал проводився в печері й навіщо. До Кісімото його не підпускали, ніякої інформації про те, що сталося із хлопцем і що з ним роблять зараз, Дартові дістати не вдалося. Зате гранд майстер Гай досить нелюб’язно порадив молодому майстрові триматися подалі від цієї справи, що, природно, тільки збільшувало інтерес Дарта до минулих подій. Але зараз потрібно було сконцентруватися на новому завданні. Майстер відкрив шкіряну теку, щойно отриману від сото.

— Завдання — доставити стародавній фоліант у бібліотеку міста Бодін. Це в Севанді, майже