Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

— Добре, — озвалась Лін, затягуючи пасок на мантії. — У нас три активовані символи. Залишилось ще двоє. Хто наступний?

Платформа виблискувала ніжним сяйвом, ніби очікувала продовження гри. У центрі залишився Аркіан, спокійно зависаючи над отвором — як серце, що пульсує магією.

— Якщо все, що треба — бути собою, то в мене є шанси, — зітхнув Кораль. Він ступив уперед, спершу наче нехотя, але з кожним кроком впевненіше.

— Будь обережний, — попередила подружка Лін, що стояла збоку, стискаючи кулаки.

— Якщо почну диміти, не панікуйте, я просто емоційно перегрівся, — кинув Кораль і торкнувся четвертого заглиблення.

Світло з нього вирвалося, мов затаєний вибух — зелене, яскраве, тепле. Платформа прийняла його без вагань.

— Виглядає… наче твоя чесність подіяла, — Лін усміхнулась.

— Мені більше імпонує думка, що вона оцінила мою харизму, — кивнув Кораль, — але нехай буде "чесність".

Всі погляди звернулися до Ашера.

— О, я знаю, знаю, я останній. Тиск — чудовий мотиватор. — Він підняв руку з невеликою колбочкою, в якій переливалась золотиста рідина. — Це "есенція натхнення". Мій новий прототип.

— Той, після якого ти тиждень говорив зі шваброю? — запитала Лін.

— Вона розуміла мене краще за деяких викладачів, — гордо відповів Ашер і капнув краплю у п’ятий слот.

Спалах — цього разу блідо-жовтий, як світанок — засвітив останній символ. І платформа, нарешті, прокинулася повністю.

У повітрі закрутилися іскри, стіни задрижали, наче каміння пригадало, що було колись живим. Із центру платформи піднялось напівпрозоре зображення — голограма чоловіка в темно-синьому плащі.

Ректор застиг.

— Це… мій батько.

Фігура злегка хиталась, але голос пролунала чітко:

— Якщо ти це бачиш — значить, шлях відкрито. Артефакт, який ти тримаєш, є частиною Старого Серця. Не довіряй тим, хто говорить про “відновлення”. Вони хочуть використати його силу. Ти маєш вибір. Як і я колись.

Голограма згасла. На платформі залишився лише один предмет — гладка металева пластина, з новими, чужими символами.

— Це карта, — озвався Аркіан. — І вона веде нас туди, де створювали мене.

Лін обережно взяла пластину.

— Наступний крок починається. Але тепер ми знаємо, що шукаємо не лише відповіді. Ми шукаємо правду.

— І, можливо, те що він все ще живий, — тихо додав ректор, не зводячи погляду з місця, де щойно зник образ його батька.

— Значить, ми знову вирушаємо, — Ашер посміхнувся. — Як справжні герої. Із загадками, картами і без плану.

— Ми маємо одне — довіру, — відповіла Лін. — Цього вистачить на перші кілька кроків.

І платформа, мов затверджуючи їхній вибір, випустила м’який імпульс, як благословення.