Читати книгу - "Гра престолів"

Горіли жаровні. Міррі Маз-Дуур сипнула на жарини червоний порошок. Це надало диму пряного аромату, досить приємного, але Іроя, схлипнувши, вибігла геть, а Дані переповнив страх. Але вона зайшла вже задалеко, щоб зупинятися на півдорозі. Вона відіслала служниць.

— Ідіть з ними, срібна леді,— сказала до неї Міррі Маз-Дуур.

— Я лишуся,— не згодилася Дані.— Цей чоловік кохався зі мною під зорями й дарував життя дитині в моєму лоні. Я його не покину.

— Ви повинні піти. Коли я почну співати, нікому не можна заходити в намет. Мій спів збудить давні й темні сили. Сьогодні вночі тут танцюватимуть мертві. Живим не можна дивитися на них.

Дані безпомічно схилила голову.

— Ніхто сюди не ввійде.

Нахилившись над ночвами, над халом Дрого в його кривавій купелі, вона легенько поцілувала його в чоло.

— Поверни його мені,— прошепотіла вона до Міррі Маз-Дуур, перш ніж вийти.

Сонце низько висіло над обрієм, помалювавши небо в червоно-фіолетові кольори. Халасар уже отаборився. Скільки сягало око, тут і там видно було намети й циновки. Повівав гарячий вітер. Джого з Аґо копали в землі кострище, щоб спалити тушу жеребця. Навколо Дані зібралася юрма, витріщаючись на халесі чорними очима на обличчях, схожих на чеканні мідні машкари. Дані помітила сера Джору Мормонта, вдягненого вже в кольчугу та шкіри; на його широкому чолі з залисинами набрякав піт. Пробившись крізь дотраків, Джора наблизився до Дані. Щойно він побачив черлені сліди, які лишали на землі її черевики, він зблід.

— Що ти накоїла? Ти очманіла? — хрипко вигукнув він.

— Я мала його врятувати.

— Ми могли б утекти,— сказав він.— Я б у цілості довіз тебе до Ашаю, королівно. Не було необхідності...

— Я справді ваша королівна? — запитала його Дані.

— Ти й сама це чудово знаєш, боги будьте нам милостиві!

— То допоможіть мені.

— Знати б як,— скривився сер Джора.

Зірвався пронизливий голос Міррі Маз-Дуур, більше схожий на виття, від якого в Дані по спині пробіг дрож. Дехто з дотраків, забурмотівши, позадкував. Намет світився від сяйва запалених жаровень. Крізь заплямований кров’ю пісочний шовк Дані побачила, що всередині рухаються тіні.

Танцювала Міррі Маз-Дуур, і танцювала не сама.

На обличчях дотраків Дані бачила неприхований страх.

— Так не можна! — прогуркотів Кото.

Дані не помітила, як повернулися кровні вершники. З Кото були Гаго й Коголо. Вони привели безволосих — євнухів, які зцілюють за допомогою ножів, голок і вогню.

— Так буде,— озвалася Дані.

— Мейгі,— заричав Гаґо.

А старий Коголо — той Коголо, який пов’язав своє життя з життям Дрого в день його народження, той Коголо, який завжди був добрий до Дані,— Коголо плюнув їй в обличчя.

— Ти помреш, мейгі,— пообіцяв Кото,— але ота помре першою.

Витягнувши арах, він рушив до намету.

— Ні,— крикнула Дані,— не можна!

Вона схопила його за плече, але Кото відштовхнув її. Дані впала навколішки, схрещуючи руки на животі, щоб затулити дитину.

— Зупиніть його,— наказала вона хасу,— убийте його.

Рахаро з Кваро стояли біля запинала на вході в намет. Потягнувшись до руків’я батога, Кваро зробив крок уперед, але Кото граційно, як танцюрист, крутнувся, піднімаючи кривий арах. Ясна гостра криця уп’ялася Кваро під рукою, протявши шкірянку, шкіру й м’язи аж до ребра. Хлянула кров, а юний вершник, хапаючи ротом повітря, поточився назад.

Кото вивільнив клинок.

— Комоннику,— гукнув до нього сер Джора Мормонт,— здолай мене.

Довгий меч вислизнув з піхов.

Сиплючи прокльонами, Кото розвернувся. Арах замиготів так швидко, що з нього дрібним дощиком на гарячому вітру бризнула кров Кваро. Меч зупинив арах за фут від обличчя сера Джори та якусь мить, здригаючись, утримував, а Кото вив од люті. Лицар був у кольчузі, в латних рукавицях і поножах з гофрованої криці, шию захищав латний комір, от тільки шолом на голову він не подумав одягнути.

Кото танцюючи позадкував, так швидко розмахуючи над головою блискучим арахом, що той здавався розмитим, а лицар наступав. Сер Джора, як міг, відбивав удари, але вони сипалися так густо, що Дані здавалося: у Кото чотири арахи і стільки само рук. Долинув брязкіт клинка об кольчугу, посипалися іскри, коли криве лезо черкнуло об латну рукавицю. Зненацька назад поточився Мормонт, а Кото стрибнув уперед. Ліва щока лицаря почервоніла від крові, а удар у стегно пробив кольчугу, й тепер Джора накульгував. Кото пронизливо дражнив його, обзивав боягузом, молочарем і євнухом у залізному вбранні.

— А тепер умри! — крикнув він, і в червоному призахідному світлі затремтів арах. У Дані в лоні шалено забився малюк. Криве лезо черкнуло об пряме, а тоді глибоко вгризлося лицарю в стегно, де в кольчузі зяяла діра.

Застогнавши, Мормонт заточився. Дані відчула різкий біль у животі, й по стегнах їй побігла рідина. Кото тріумфально закричав, але арах уп’явся в кістку й на одну-єдину мить застряг там.

Цього було досить. Сер Джора з усією силою, яка ще лишалася в ньому, рубонув довгим мечем, пробиваючи м’ясо, м’язи й кістку, і рука Кото повисла з плеча, бовтаючись на тонкій нитці шкіри та жил. Другого удару лицар завдав дотракові у вухо, і був цей удар такий потужний, що здалося — голова Кото просто вибухнула.

Дотраки горлали, Міррі Маз-Дуур нелюдським голосом вила у наметі, Кваро, помираючи, просив води. Дані кликала на допомогу, але ніхто не чув. Рахаро бився з Гаго, арах танцював проти араху, поки не ляснув батіг Джого, гучний як грім, і ремінь не обкрутився навколо горла Гаґо. Джого смикнув, і кровний вершник поточився назад, втрачаючи і землю під ногами, і зброю. Рахаро, завивши, кинувся вперед, обіруч опускаючи арах на тім’я Гаґо. Кінчик леза застряг між очима й тепер, закривавлений, тремтів. Хтось кинув камінь, і Дані, глянувши собі на плече, побачила криваву рану.

— Ні,— плакала вона,— ні, будь ласка, припиніть, ціна занадто висока, занадто висока.

Знов полетіло каміння. Дані поповзла до намету, але її упіймав Коголо. Запустивши пальці їй у волосся, він закинув її голову назад, і на горлі Дані відчула холодний дотик ножа.

— Мій малюк,— зойкнула вона, і боги, мабуть, почули її, бо водномить Коголо був мертвий. Попід руку йому поцілила стріла Аґо, прошивши легені й серце.

Коли нарешті Дані спромоглася підвести голову, то побачила, що юрма розсмоктується: дотраки мовчки тікали назад до своїх наметів і циновок. Дехто сідлав