Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

— Рука Тіні, — сказала вона, вручаючи йому дві срібні монети, які вдавала, що дістає зі свого рюкзака.

, 122

Охоронець кивнув, начебто звик бачити високопоставлених людей, які заходять у місто. Він також був на рівні 122, що досить високо для людини, яка працює охоронцем.

.

Ілея пішла в місто і зайшла в перший-ліпший ресторан.

.

Тоді час досліджувати.

ЦІЛИТЕЛЬ АЗАРИНТА

Книга друга

РЕГАР

ОДИН

Гільдія і ліжко

Сонце стояло високо в небі і кидало на місто тепле сяйво. Ресторан, який вибрала Ілея, знаходився в ідеальному положенні, щоб повною мірою скористатися сонячним світлом. Вона радісно відпочивала, кидаючи допитливий погляд на перехожих. Багато людей тут були набагато вищого рівня, ніж у містах, де вона бувала раніше, і вона навіть бачила чимало знаків питання.

Оглядаючи місто, Ілея з радістю спробувала чотири різні страви з великого меню. Коли приблизно через дві години вона нарешті вийшла з ресторану, то була цілком задоволена. Вона пробралася в натовп і почала придивлятися до численних кіосків і магазинів.

Тепер, що отримати в першу чергу...

.

Вона відчула раптовий поштовх, коли хтось схопив її. Обернувшись, вона власною зупинила руку і натиснула на неї, вдивляючись у вусате обличчя жилавого чоловіка в охайному одязі з маленькою повстяною шапочкою на голові.

.

Почувся хрускіт кісток, коли чоловік закричав. Деякі люди зупинилися, щоб зазирнути, але більшість вирішила просто проігнорувати це і зайнятися своїми справами.

?

Чого ти хочеш? — запитала вона, загоюючи зламану кістку. Вона не мала наміру порушувати його, але те, що вона знову опинилася серед стількох людей після однієї подорожі, могло б трохи збентежити її. Крім того, її терпіння до сюрпризів вичерпалося після тієї ночі в крамниці графа. Вона відпустила руку, як тільки її полагодили.

Я... Я... ти приєднуєшся до Долоні, так? — запитав чоловік, схопивши з голови шапку і заламуючи її в руках.

— Не твоя справа. Вона почала відходити.

!

— Зачекайте! Ваш одяг говорить про те, що вам, можливо, потрібен освічений помічник. Я хотів би бути вашим агентом, організовувати робочі місця і все це для вас. Чи хотіли б ви...

.

Ілея не почула решти, коли моргнула в сусідню крамницю, а потім кліпнула за нею на сусідню вулицю.

.

До біса дратує. Може, мені й треба вдягнути обладунки... Хоча це може привернути до мене більше уваги.

.

Це дало їй уявлення про те, що вона хоче купити в першу чергу. Вона увійшла до першої-ліпшої збройової палати, лише за кілька дверей нижче. На ній була елегантна позолочена вивіска із зображенням золотого ковадла, яка виглядала так, ніби вона могла коштувати дорожче, ніж деякі цілі магазини, в які вона заходила в минулому.

?

Здрастуйте, міс. Щось конкретне, що ви шукаєте? — ввічливим тоном запитала добре одягнена жінка, коли увійшла Ілея.

80 .

Магазин виглядав неймовірно шикарно всередині. Темні деревяні прилавки були відполіровані до блиску, на полицях були інкрустовані срібло та інші дорогоцінні метали, а повітря невиразно пахло парфумами. Ілея була впевнена, що якби не знаки питання, які жінка 80-го рівня, ймовірно, побачила над своєю головою, її б вигнали за дві секунди.

.

Так, мені потрібні зручні шкіряні обладунки... з капюшоном.

Жінка швидко кивнула. Будь ласка, йдіть за мною. На який ціновий діапазон ви дивитеся?

?

— Які у вас діапазони?

. -

У нас є дешевші набори від двох золотих монет. Більш якісні починаються від пяти золотих, а спеціалізовані творіння – від десяти золотих.

Отже, якісний. Пять-вісім золотих — це добре.

Невдовзі Ілея стояла перед кількома дуже гарними на вигляд шкіряними обладунками, виставленими в задній кімнаті, освітленій магічним сяючим дорогоцінним камінням. Вона обрала глибокий коричневий комплект, який виглядав особливо комфортно. У ньому було багато тканини та набивки, тому не потрібно було нічого одягати під броню.

.

— Отже, шість золотих, — сказала продавщиця. — Хочеш негайно змінитися? Вона посміхнулася на подальший кивок Ілеї, і її посмішка стала ще ширшою, коли Ілея схопила золото зі свого рюкзака і передала його. Вона пішла з грошима, залишивши Ілею змінюватися.

.

Одягнувшись, Ілея знову вийшла на вулицю і підняла капюшон, трохи приховуючи своє характерне чорне волосся і блакитні очі.

.

Сподіваюся, я більше не виглядаю такою бідною і неосвіченою, щоб хтось відчував, що може просто схопити мене і спробувати стати моїм секретарем або ще щось...

.

Ти зараз у нижчих обладунках. Я думаю, що це небезпечно, — сказав Акі, кинджал, що говорить, все ще в його шкурі і висів на її поясі.

Я знаю. Зараз переваги переважують ризик, і я спробую згаданий вами трюк з предметом зберігання, якщо мені потрібно буде поспіхом одягнути іншу броню. Я скоро попрактикуюся в цьому.

.

Вона відразу ж відновила свою прокрастинацію, зайшовши в магазин тортів. Після короткого огляду вона змусила зникнути пять тістечок, перш ніж покласти три срібні монети на прилавок. Тістечка продавалися дешевше, але вона не хотіла перераховувати мідяки. Озирнувшись навколо, можна було побачити, що було кілька столиків, де клієнти могли поїсти, два з яких були зайняті.

.

Вона була рада, що знайшлися охочі спекти смачні торти у світі, наповненому магією та монстрами. Зрештою, вони були справжніми героями.

.

Непогано, — сказав один із сусідніх клієнтів, літній чоловік, який сидів навпроти жінки, одягненої в чорні мантії.

— Але не близько до небесного, — зітхнула жінка, двоє зелених очей дивилися на шматок пирога на виделці.

.

Ілея дивувалася, як люди з тортом на тарілках можуть бути такими нещасними. Вона зникла, щоб не дозволити їхньому кислому настрою заразити і її.

Наступне... Хм, так... Так, це дуже важлива річ... — подумала Ілея, дивлячись на крамницю перед собою.

Він виглядав майже так само, як і всі інші будівлі, з його камяними стінами та архітектурою в європейському стилі. Принаймні, саме з цим його порівнювала Ілея. Будівлі навколо неї були схожі на Салію, хоча трохи більше орієнтовані на практичність і менше на артистизм. Різниця в магазині перед нею, однак, полягала в тому, що було всередині, як це часто буває з магазинами.

Ілея зайшла, і її відразу ж зустрів роздратований чоловік, який стояв перед книжковою полицею.

?

— Так? Чого ти хочеш? — запитав він, зневажливо посміхаючись.

— Я хочу купити, — сказала Ілея.

,

Вона