Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

Харпер вирушила шукати сукню вранці, після безсонної ночі, повної думок і сумнівів. Її впевненість у собі завжди була беззаперечною, але цього разу все відчувалося інакше. Весілля — це не просто виклик, це новий рівень гри, де ставки надзвичайно високі.

Вона обрала невеликий, але стильний салон у центрі міста. Зайшовши всередину, Харпер одразу відчула запах троянд і побачила ряди білосніжних суконь, які здавалися такими ж незайманими, як ідея щасливого шлюбу.

— Ви наречена? — запитала консультантка, елегантна жінка середніх років із усмішкою професіонала.

— А що, не видно? — жартом відповіла Харпер, поправляючи волосся.

Вона швидко озирнулася. Їй було важко уявити себе в чомусь традиційному. Всі ці мережива, об’ємні спідниці й гудзики здавалися чужими.

— Я шукаю щось… інше, — сказала вона консультантці. — Щось, що кричить: «Це Харпер, а не якась ідеальна лялечка».

Консультантка усміхнулася і повела її до секції сучасних дизайнів. Харпер зупинялася біля суконь із глибокими вирізами, відкритими спинами, прозорими тканинами. Вона знала, що хоче виглядати зухвало, але не вульгарно. Вона хотіла, щоб усі зрозуміли: це її день, її правила.

Першою вона приміряла атласну сукню зі шлейфом і розрізом до стегна. Відчуття шовку на шкірі їй сподобалося, але сукня була занадто простою.

Другою була облягаюча сукня з відкритою спиною, всіяна крихітними перлинами. Вона виглядала розкішно, але надто класично.

— Можливо, це? — консультантка подала їй сукню, яка одразу привернула її увагу. Верх був у формі корсета з ніжними вишивками, а спідниця — прозора, легка, наче дим, що обволікав тіло. Вона виглядала так, ніби створена для того, щоб підкорювати.

Харпер вдягнула її і поглянула на себе в дзеркало. Вперше за весь день вона затримала погляд на своєму відображенні. Це була вона: сильна, впевнена, приваблива.

— Це вона, — тихо промовила Харпер.

Консультантка кивнула, явно задоволена вибором.

— Ви будете неперевершеною нареченою.

Харпер усміхнулася, але в її очах блиснула хитра іскорка.

— О, я не просто наречена. Я та, кого всі запам’ятають.

Вона вибігла з квартири й стрибнула в таксі, диктуючи адресу салону краси. Дорогою вона швидко відповідала на повідомлення друзів, координувала доставку квітів і навіть встигла скинути кілька вказівок персоналу ресторану.

Салон краси зустрів її запахом лаку для волосся і дзвоном фенів. Стиліст, висока брюнетка з бездоганним смаком, привітала її, відразу взявшись до роботи.

— У вас щільний графік, так? — запитала стилістка, швидко оцінюючи її волосся.

— Щільніший не буває, — відповіла Харпер, відкидаючи волосся назад. — Мені потрібна зачіска, яка кричатиме: «Це Харпер, і вона — королева».

Стилістка посміхнулася, підбираючи потрібний інструмент.

— Королева, кажете? У мене є кілька ідей.

За півгодини Харпер сиділа перед дзеркалом із зачіскою, яка виглядала елегантно, але зухвало. Вільно зібране волосся з кількома локонами, що м’яко спадали на плечі, робило її образ не лише витонченим, але й сильним.

— Ідеально, — сказала Харпер, оглядаючи себе в дзеркалі.

— Тепер ви готові підкорювати, — відповіла стилістка, допомагаючи їй вдягнути фату.

Харпер кивнула, одягнула пальто і поспішила до дверей.

Таксі чекало біля входу. Харпер сіла всередину, подивилася на годинник і сказала водієві:

—До готелю «Моріс» якнайшвидше, будь ласка.

У готельному номері на неї чекала її весільна сукня, акуратно розвішана, мов витвір мистецтва. Вона виглядала ще краще, ніж у салоні: ідеальний корсет, ніжна прозора тканина, що ледь торкалася підлоги, і мерехтливий шлейф, який мав затьмарити будь-яке освітлення в ресторані.

Її подруги — Віра та кілька інших, які завжди підтримували її навіть у найризикованіших авантюрах, — зустріли Харпер із шампанським.

— Ти виглядаєш приголомшливо навіть без сукні, — підморгнула Віра, допомагаючи їй зняти пальто.

— А тепер уяви, як я виглядатиму в ній, — усміхнулася Харпер, піднімаючи келих.

Шампанське освіжило її думки, додало ще більше впевненості. За допомогою подруг вона одягнула сукню, яка лягла на її тіло, мов друга шкіра. Головний акцент — шлейф і глибокий виріз на спині — підкреслювали її сильний, але жіночний образ.

— Готова? — запитала Віра, поправляючи останні деталі фати.

— Більше, ніж будь-коли, — відповіла Харпер і впевнено вийшла до лімузина, що чекав біля входу.

Дорогою до ресторану вона раз у раз дивилася у вікно. Її думки скакали між передчуттям і хвилюванням. Усе має бути ідеально. Гості вже зібралися. Її батьки, яких вона не бачила кілька місяців, сидітимуть у перших рядах. Меттью чекатиме її біля арки, яка мала стати початком нового етапу. І Крістіан… Харпер знала, що він теж там.

Ресторан сяяв. Величезні вікна відкривали вид на нічне місто, а квіти, які вона сама вибирала, прикрашали столи та залу.

Харпер вийшла з лімузина, тримаючи шлейф. Вона вдихнула глибоко і впевнено попрямувала до входу. Усередині всі розмови затихли. Усі голови повернулися до неї.

Її батько підійшов першим, м’яко взявши її за руку.

— Ти виглядаєш як королева, Харпер, — сказав він, а в його очах читалася гордість.

— Бо я і є, — відповіла вона з усмішкою.

Погляд Меттью, який стояв у кінці зали, зустрів її. Його очі загорілися, коли він побачив її. Він виглядав упевнено, навіть гордовито, але Харпер знала: це його спосіб приховувати хвилювання.