Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

— Ти готова до всього, що попереду? — запитав він, не перестаючи дивитися на неї, ніби шукаючи в її очах відповідь на своє питання.

Харпер не відводила погляд.

— Я готова до тебе, Меттью. До всього, що це означає.

Її слова стали останнім стимулом для них обох. Вони обійшли всі питання і сумніви, залишаючи їх позаду, вирішивши, що важливо лише одне — бути разом. Тієї ночі, коли все стало на свої місця, Харпер зрозуміла: навіть якщо їхні стосунки будуть складними і непередбачуваними, вона готова зустріти це разом з ним.

Тому, як тільки їхні тіла злилися, а серце Харпер стало частиною його ритму, вона вже не сумнівалася. Це було їхнє час. Їхня ніч. Їхній початок.

Меттью прокинувся рано, відчуваючи, як сонячне світло м’яко проникає в кімнату через тонкі штори. Він ще не міг повірити, що це не просто сон, що Харпер зараз поруч, що вона — його дружина. Вчорашній день був настільки інтенсивним, що він відчував, як у його тілі залишаються відголоски емоцій. Але найбільше його вражало те, як сильно змінилося все після цієї ночі.

Меттью, не знаючи точно, що робити, ніжно торкнувся її плеча, не бажаючи її турбувати. Харпер повільно відкрила очі і, побачивши його погляд, мимоволі посміхнулася.

— Доброго раноку, — сказав він, намагаючись говорити м’яко, щоб не порушити спокій цього моменту. — Як ти себе почуваєш?

Харпер потягнулася і, ледь відкриваючи очі, кивнула. Вона ще не зовсім звикла до цієї нової реальності, але в її погляді була та сама впевненість, що він бачив вчора. І саме ця рішучість дарувала йому спокій.

— Добре, — відповіла вона, але її голос був м’яким і трохи сонним. — Тільки… здається, що це все ще якось нереально.

Меттью усміхнувся і нахилився до неї.

— Це не сон, — сказав він, тихо обіймаючи її. — Це реальність . І я тут. Ми тут.

Вони залишалися в обіймах ще кілька хвилин, насолоджуючись тишею ранку. Меттью відчував, як його серце заспокоюється, коли він тримав її близько. Він знав, що цей момент був важливим. Вчора вони стали чоловіком і дружиною, але сьогодні було важливо все, що відбуватиметься далі. Цей перший ранок разом був важливий, і Меттью хотів, щоб Харпер відчувала себе так, як він — спокійно, безпечливо, як удома.

— Ти хочеш сніданок? — запитав він, піднімаючись і простягаючи руку до неї, щоб допомогти їй встати з ліжка.

Харпер посміхнулася, вже більш прокинувшись.

— Я згодна на все, що ти приготуєш, — сказала вона, сміючись, коли він намагався підняти її за руку. Вона одягнула сорочку Меттью, яка була на підлозі, після їхньої ночі.

Вони разом встали, і Меттью відчув радість від того, що тепер вони мали спільний день, спільне життя, і він готовий був знову вкласти в це все свої зусилля, щоб зробити їхнє спільне майбутнє найкращим. Харпер була його, і цей ранок був першим з багатьох.

І хоча це було тільки початком, Меттью відчував, що вони вже стали чимось більшим, ніж просто пара. Вони стали командою, і це почуття впевненості і спільного руху вперед наповнювало його.

Він скинув піжаму, пройшов до кухні, готуючи сніданок. Як він і сподівався, Харпер слідувала за ним, і їхні посмішки на обличчях були найкращими доказами того, що це був справжній старт їхнього спільного життя.

— Ти знаєш, — сказав він, готуючи каву, — я ще не зовсім звик до того, що ти тепер моя.

Харпер сміялася, і її сміх був як музика для його вух.

— Це буде цікаво, — сказала вона, поглянувши на нього з прихованим жаром. — Але я готова.

Кінець