Читати книгу - "Мої сімейні обставини, Анна Лерой"

На мавзолеї тіток — їх поховали в одному приміщенні — алхімічні знаки, котли і безліч інгредієнтів. Тут кожна могила як підтвердження того, що відьма жила і творила. Це більш життєствердне, ніж прості білі стіни. Частково саме це допомогло мені впоратися зі смертю батьків, пережити догляд інших родичів. Зараз же я хотіла так само змиритися і зі втратою брата.

Я сідаю на похилу лавочку, оглядаюся навколо і тихо вимовляю вголос:

— Привіт, ба, бабуля, Обізнана Кері, тітонька Світ, тітонька Фейр, Валеса, кузина Діа, кузина Ірис... і всім іншим привіт. З останнього разу, як я відвідувала вас, пройшло майже два роки, і ніяких хороших новин я вам сьогодні не принесла...

Поступово мій голос міцніє, слова все більше гірчать на губах, жести стають все більш різкими. Моя здатність до контролю власних емоцій стоншується. І горе нарешті проливається солоними рясними сльозами.