Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

***

Кирило

Проводжаю очима Вікторію до входу в під'їзд. Швидко ж вона від мене побігла. Ніхто не бігав раніше, навпаки, мріяли разом час провести, спокушали як завгодно. Тільки ця помічниця корчить з себе неприступну.

Ну і нехай. Мені й на користь. Для фіктивного плану потрібен розрахунок без зайвих емоцій. Я правильно вибрав, з ким домовлятися. Можна сказати, я на вірному шляху, вдало свою шкуру рятую. Більше нічого мені від угоди не треба.

Виїжджаю з двору на дорогу.

От дідько... і все одно мене дратує її хвора захопленість колишнім. Як так вийшло, що він став для неї світлом у віконці, а я відразу потрапив до списку збоченців і ворогів? Моя логіка відмовляється це розуміти. Хто він, а хто я? Вікторія певно сліпа!

Здивованими поглядами мене зустрічає на посту служба безпеки. Після зустрічі з гонитвою повертаюся додому. Тільки виходив я в нормальному вигляді, а повертаюся у взутті, схожим на торт, ще на штани і на джемпер потрапило.

От зараза влучна. Хто так боса зустрічає? Де повага і шана?!

Розумію, місце незвичне, та до того ж хитрунка збиралася вислизнути. Але їй не вдалося. Мій водій відразу засік помічницю і обережно переслідував. Мені залишалося відчепити від себе голодну сусідку, і швидко зловити втікачку. Другий варіант упіймання навіть не знадобився. У ньому я попередив водія, що той заходить у квартиру, відволікає сусідку, а я знаходжу помічницю. Але сталося, як сталося. Я, наче дурень останній, крокую в липкому взутті.

У квартирі насамперед викидаю взуття. Потрібно скинути напругу. А у мене її стільки, завдяки Вікторії, що можна вагон розвантажувати. Стільки часу витратив, поки дала згоду. Шкідлива, зла і хитра. Але мені підходить саме вона.

Піднімаюся на верхній рівень будинку, заходжу в спортзал і заганяю себе на тренажерах. На нульовому рівні розташований басейн, туди я б теж навідався, та часу немає. Можна ще масажистку покликати... гаразд, обійдуся. Друзі вже обривають телефон, вимагаючи скоріше виїжджати. Приймаю душ і їду до клубу.

- Кіре, ну що?

- З тобою вже можна прощатися?

- Коли вирушаєш на заслання?

- Сухарі передати або сам сушитимеш?

Я ще сісти за наш стіл не встиг, як друзі зі мною вирішили попрощатися. Ми дружимо зі студентських часів, разом вчилися, життя закрутилося, але одне незмінно - наша банда запеклих холостяків. Нас влаштовує жити як хочемо, без зашморгу, який видають зі свідоцтвом у РАГСі.

- Не дочекаєтеся! - беру зі столу келих і залпом випиваю.

Ненадовго за столом повисає тиша.

- Батько знайшов тобі заміну? - запитує Артур.

- Ні, ще не знайшов.

- Мишко, чи що, погодився поїхати? Ну й правильно, яка різниця, де купу дітей розводити. У тій глушині повітря чистіше, - припускає Матвій. Він завжди так, ще не зрозуміє що до чого, а вже сам вигадає і все по пунктах розпише.

- Угу, ви мого старшого брата не знаєте? Трясеться за посаду, сидить і мовчить.

Відмітаю і другий варіант.

З нами ще Павло і Ярослав, ті взагалі вирішили, що завод відкриватися не буде, інакше б послали мене далеко й надовго. Звісно, так і збиралися. Проте я не здаюся!

- Ви не вгадали. Все повз і повз, - розслаблено сміюся, вперше за останній місяць.

Артур не витримує:

- Та зізнавайся ти вже! Ми тут зібралися на проводи друга. А він, бачте, не напивається, не лається, задоволений сидить. З якої такої радості?!

- Для повної радості поки приводу немає. Зате є план, і я над ним працюю, - інтригую ще більше здивовану банду. - Батьки мені довго мозок виїдали, що я не Міша, не одружуюся, не стаю розсудливим ніяк. Упевнений, це їх продуманий план - відправити мене подалі від цивілізації, щоб я там від безвиході знайшов собі милу скромницю з довгою косою.

- Бідні скромниці глушини, можуть втратити тебе! - регоче Ярослав, а з ним і інші.

- Так, доведеться їм без мене якось обійтися. Я знайшов собі таку скромницю тут, прямо під боком.

- Якщо ти про Камілу, то вона навіть без косметики навряд чи потягне на скромницю зі своєю накачаною дупою, - з подивом поглядає Павло, згадавши про дику кішку, так я прозвав коханку.

- Ні, звичайно. Знайомство з Камілою батьки не переживуть. Вона істеричка, нормально поводитися не вміє, зате в ліжку з нею не нудно. Мені довелося підібрати таку, на яку б у звичайний час не глянув. Тимчасово прикинуся людиною з бажанням створити сім'ю, на відкриття заводу відправлять когось іншого, ну і потім наша угода закінчиться.

Друзі від цікавості забувають пити і дивитися на танцюючих оголених дівчат на сцені. Закидають безліччю питань. Відповідаю спокійно, знаючи, що в банді мене не здадуть. Якщо треба, підтримають, хоча можуть і висміяти.

- Тобто, твоя помічниця позбулася нареченого, а ти її врятував крутою пропозицією?

- Ну не вона ж мене? Нехай тільки спробує не відпрацювати до кінця. Нехай тільки почне права качати. Але є ризик, що колишній хлопець захоче до неї раніше повернутися.

Друзі переглядаються.

- Кіре, ти як себе взагалі відчуваєш?

- А що?

- Якийсь бовдур може відбити твою фіктивну дівчину, і ти про це розмірковуєш, а не летиш набити йому пику?

- Ем-м... так би і зробив. Але той бовдур працює в корпорації, він наш співробітник. Потрібен привід, щоб напасти. Вагомий привід, а не потрапив під гарячу руку. Я і так можу вилетіти і спадщини позбутися. Не хочу втрачати там своє законне місце.

Засиділися допізна. Говорили багато про що, і найбільше про мене. Сам не знаю, як так докотився до біганини за помічницею. Це ще друзі не знають про торт, то б іржали голосно всією компанією.

Для себе я вирішив, мій ризик у будь-якому випадку не призведе до поїздки на два роки в ув'язнення. Якщо нас розкриють або Вікторія не впорається, тоді мій шлях один - відмовлюся від усього і почну свій бізнес будувати з нуля. Втрачу багато, але я давно не хлопчик, якому можна наказувати.