Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

Рон повільно провів тильним боком пальців по моєму плечу, змусивши здригнутися.

- Ти маєш поводитися тихо, крихітко, - прошепотів він, спостерігаючи за своєю рукою, яка гладила мою розпечену шкіру.

- Нікого, крім нас, немає.

- У якому сенсі? - запитав він, дивлячись мені в очі.

- Джемма поїхала.

- Куди?

От чорт! Ми з нею не продумали цю версію.

- Вона... Я не знаю, завтра сам у неї запитаєш.

- Мені потрібно їй зателефонувати, - суворо сказав Рон і пішов до тумбочки біля ліжка.

- Гара-а-азд, - тихо протягнула я.

Мабуть, обламувати мене - це його улюблена розвага. Я відчувала, що до очей підступають сльози. Як же принизливо стояти в його кімнаті після того, як зробила йому мінет, і чекати, поки він поговорить із сестрою. Наче мене відсунули на другий план, немов я декорація до його життя.

- Джемма, - сказав Рон, стоячи спиною до мене, і притискаючи до вуха телефон. - Ти де? Яка різниця? Відповідай: де ти?

Я тихо пройшла до дверей, відчинила їх і вислизнула зі спальні Рона. Я чула, як він на підвищених тонах розмовляє з сестрою. Швидко зайшла в гостьову спальню. Сльози вже затуманювали погляд.

Схопивши свій одяг, я скинула тонкий халат, у якому була, і натягнула майку. Щойно потягнулася за трусиками, почула позаду себе голос. Не голос - практично рик.

- Далеко зібралася?

Я кинула погляд на двері. Розмитий зір дозволив вловити лише тінь оголеної ідеально складеної чоловічої фігури. Рон стояв у отворі, спершись на одвірок і склавши руки на грудях. Я розвернулася назад до одягу і почала хаотично вивертати наспіх скинуті шорти.

- Стоп! - Як вибух. Удар. Жорстко і безкомпромісно.

Я завмерла з одягом у руках. Усвідомлюючи мій дивний зовнішній вигляд - тільки тонка майка, яка ледь прикривала живіт - з голою дупою і мокрим волоссям, я потяглася за простирадлом, що лежало на ліжку.

- Не смій, - тихо промовив Рон.

Він підходив практично не чутно, наче до мене крався дикий звір. Образа, яка ще кілька хвилин тому терзала мої нутрощі, змінилася... Спрагою? Жаданням? Страхом? Мої коліна затряслися від передчуття.

- Повернися до мене, - уже спокійніше сказав чоловік. Я підкорилася. Він узяв пальцями моє підборіддя і змусив подивитися йому в обличчя. - Якби на її місці була ти, я б вчинив точно так само.

Усередині все стислося в болісний клубок, який усе вище й вище піднімався до горла. Але його наступні слова змусили ком вибухнути на тисячі крихітних блискучих конфетті, заповнюючи святковим феєрверком мої нутрощі.

- Тому що вона - моя молодша сестра, а ти... - Він забарився, змушуючи серце пропустити кілька ударів, а потім пустити галопом. - Ти - моя дівчинка Мел.

- Твоя, - прошепотіла я.

- Моя, - сказав він із кивком. Потім насупився, а в його погляд повернулися крижинки. - І не смій ніколи в мені сумніватися. Або думати, що я тебе використовую. Зрозуміла?

Я кивнула. Рон зробив крок назад, випускаючи моє підборіддя. Він повернувся боком так, що я опинилася прямо навпроти дверей.

- А тепер негайно марш у мою кімнату.

Я зробила кілька нерішучих кроків, дивлячись на чоловіка. Але він задав мені прискорення, ляснувши по оголеній попці. Я завизгнула і помчала в його кімнату. Позаду почула тільки тихе зізнання:

- Обожнюю цю соковиту дупу.