Читати книгу - "Назавжди, Уляся Смольська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Розділ 10
Мене переповнювали емоції. Я з нетерпінням чекала на зустріч з Леонідом. Але й неймовірно нервувала. Це було перше в моєму житті побачення, на яке мене запросив чоловік.
В дев’ятій за мною має заїхати Леон. На годиннику була восьма сорок п’ять вечора. Я ще мала п’ятнадцять хвилин, щоб причепуритися.
Мій макіяж був майже не помітним. Намальовані тушшю вії зробили мої очі більш виразнішими. А рожевий перламутровий блиск додав спокусливої привабливості моїм вустам.
Вдень я заскочила до Юльки на роботу, щоб вона зробила мені красивий манікюр, який би ідеально пасував до моєї сукні. Я розповіла їй про вчорашні свої події, окрім розмови з її татом. Нехай вона залишиться в таємниці.
Я подивилась на себе в дзеркало.
Сукня ідеально лежала по моїй фігурі. Вона підкреслювала мою талію, робила стрункішим стан. Волосся локонами спадало на неприкриті плечі, додаючи загадкового шарму моєму вигляду. Перламутрові сережки-перлини, які прикрашали мої вуха, переливались в унісон з перлинами на сукні. Замшеві шпильки чорного кольору, які застібались ремінчиком на щиколотці, ідеально підходили до сукні. Чорний велюровий клатч із золотистими блискітками завершував мій образ.
Мені подобалось моє відображення. Здавалось, що до зустрічі з Леоном, я виглядала по-інакшому, сприймала себе інакше. По-іншому посміхалась, навіть погляд був не таким. Тепер я дивилась на себе і бачила красиву дівчину, з палаючими очима та сексуальною фігурою.
Звук мелодії вхідного дзвінка відволік мою увагу. Від несподіванки я аж здригнулась. Телефонував Леон. Залишився останній штрих. Я нанесла декілька крапель улюблених парфумів «The One Desire» від Dolce & Gabbana і задоволено посміхнулась.
Повідомивши батьків, що сьогодні затримаюсь на довше, я попрощалась з ними і вийшла з квартири.
Спускаючись ліфтом, я намагалась втихомирити своє хвилювання. Я чекала на сьогоднішній вечір цілий тиждень. Солодке, радісне піднесення охоплювало мене, змушувало серце битися з прискоренням. Я не знала, що запланував для нас Леон. Та й не особливо замислювалась над цим. Мені хотілось просто бути поруч із ним.
Під під’їздом на мене чекав Леонід. Фантастично привабливий та зухвало спокусливий. Від одного погляду на нього всередині все починало палати. Його чорняве густе волосся, борода, мускулисте тіло створювали образ брутальності.
Він стояв, впершись спиною на дверцята свого чорного джипа. Одна його рука була запхана в кишеню, а в іншій він тримав троянду, пристрасно-червоного кольору. Леонід був одягнутий в стильний темно-синій костюм. Облягаючі брюки та піджак підкреслювали його фігуру, а тонка чорна краватка на фоні білої сорочки робила його вигляд бездоганним. Напівпрозорі окуляри-краплі додавали загадковості його вишуканому образу.
Він ідеально підходив на роль в голлівудському блокбастері. Цей чоловік був до біса сексуальний!
Леон підійшов до мене, зняв окуляри і завмер, дивлячись таким поглядом, немов бачив вперше. В його очах з’явилася та магічна привабливість, що так сильно вабила мене.
- Ти неперевершена! – захоплено вимовив він. – Я не можу намилуватися тобою!
Я тремтіла. Від шаленого хвилювання, яке переповнювало мене. Я сподівалась, що він не помітить цього. Леонід взяв мою руку і ніжно торкнувся її губами. Все ще тримаючи мене за руку, він зробив крок вперед і впритул наблизився до мене.
Запаморочливий аромат його парфумів нагадав мені нашу з ним першу зустріч. Я зробила глибокий вдих і моя емоційна напруженість потихеньку почала відступати.
Я взяла троянду, яку він тримав і вдихнула її запах. П’янкі пахощі квітки наштовхнули на думку, що ніхто раніше не дарував мені їх.
- Дуже гарна троянда, – я мило посміхнулась. – Дякую!
Тримаючи мене за руку, Леон підвів мене до машини і відчинив задні дверцята. На сидінні лежав неймовірної краси букет з тих самих троянд, одну з яких я тримала в руці. Від здивування я відкрила рота. Букет був настільки великим, що займав половину заднього сидіння. Мені складно було уявити, скільки троянд він налічував.
- Ти варта тільки таких букетів, – він схилився до мене і поцілував у волосся.
Я зашарілася. Мені було не звично отримувати компліменти від чоловіків.
Леон допоміг забратись мені в машину, зачинив дверцята і сів за кермо. Заревів двигун і машина плавно рушила з місця.
На місто поволі насувався вечір. Ще мить – і сутінки огорнуть своїми обіймами все довкола. Поступово вмикались ліхтарі та неонові вивіски. Людей на вулицях поменшало і місто потихеньку готувалось зануритись в сон.
Леонід включив радіо і з динаміків заграла пісня Ellie Goulding - «Love Me Like You Do». Її лагідний голос розливався по шкірі, просочуюсь в кожну клітинку. Повільна мелодія цієї композиції створювала романтичну атмосферу в салоні автомобіля.
Повернувши голову, я подивилась на Леона. Солодкі передчуття чарівного вечора в його компанії переповнювали мене. Я перебувала в піднесеному настрої.
Я не здогадувалась, куди він везе мене. Ця невідомість додавала азарту, від якого серце прискорено починало ганяти кров по жилах. Єдине, що мені було зрозумілим, це те, що ми прямували до центру міста. Його впевненість, яка прослідковувалась в кожному його русі, заводила мене.
Цікавість перемогла мою скромність і я запитала Леоніда:
- Куди ми їдемо?
Його увага була прикута до дороги. Він майстерно виконав обгін і повернув голову до мене.
- Потерпи ще трошки, – він лагідно всміхнувся. – Ми майже на місці.
Пройшло зовсім небагато часу і ми під’їхали до багатоповерхової будівлі, що була розташована на центральній вулиці міста. Я підняла очі догори і тільки тепер зрозуміла, куди він мене привіз.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Назавжди, Уляся Смольська», після закриття браузера.