Читати книгу - "Крига. Частини ІII–ІV"

процесі історичного розвитку людства людина не набула нових органів, усі її поступи було б замкнуто в межах, окреслених її фізіологічною організацією, якби не безугавний революціонізуючий вплив винаходів і технічних удосконалень». І наприкінці цього процесу — що? Автоматические червяки Ніколая Фйодорова? Не можна додати собі нові органи й нові чуття, але можна додати знаряддя, які задовольнять ці функції.

Адже в Історії посувається уперед не гола людина, а людина плюс наука.

Мошка влетіла мені в уста: я сплюнув. Ба, але тих червяков я б напевно узагалі не відчув, навіть якби вони мені в око цілою масою влазили… Машини, видимі тільки під мікроскопом, машини розміру бацил. Авраам Фішенштайн, який мріє про воскресіння близьких із праху, рознесеного вітром у повітрі, у воді й землі, може й божевільний, але сáме такі безумці причиняються до загнуздування Історії. Адже втілення мрії Фйодорова завершить водночас великий план марксистів: люди, здатні відтворитися у довільній конфіґурації тіла й безтілесности, усупереч смерти, незалежно від часу й простору, завдяки цьому посядуть абсолютну владу над Історією. «Історія» стане просто іншою назвою для діянь людини, яка довільно з власної волі утоптує світ і себе у світі. Людина житиме в Історії, як сьогодні живе в Природі. «Треба було зрозуміти, що навіть природу, в якій живе людина, природу, усвідомлювану як терен людської діяльности, вона витворює сама, щоби могти поставити інше питання: яку мету має історія, що людство має зробити зі себе?»

Знову оте «людство». Я вистрелив недопалком до Сонця. Чому Бжозовський не може втямити, що в Літі ніколи не настане згода навіть щодо найбільш загальних цілей і долі людства? Придалося б попровадити цих філософів по одному чи другому правдогерці мартинівців або інших релігійних сектантів, тоді б вони дізналися про різницю між світом зимних ідей і гарячою матерією, підлеглою ентропії. «Не світ мусить вирішити, чим має бути людство, а людство самé визначиться, що має зробити зі себе й світу». Ба! Але як вирішити тут будь-що, коли Крига скресла, й Істина розлізлася по швах.

Під Кригою — то звісно. Я заплющив повіку, вечірній кармін щільно укрив її поливою на живому оці. Під Кригою — звісно, але як би це мало виглядати на ділі? Я намагався укласти в голові логічний образ, і мені одразу повернувся спогад про віщі сни Побєдоносцева. Бо хто б так правив Історією, — одна людина, чи група якихось експертів, немає значення, припустимо, отож, що одна, — той встановлював би в усьому Царстві Пітьми не тільки принципи власти, засади закону й економіки, а й усі моральні й релігійні, ба навіть естетичні очевидності: вони так само складаються у живу тканину Історії. Одним є добро й зло племені Мойсеєвого, яке блукає по пустелі, а іншим — Імперії Всеросійської. Чи змінився за той час Бог? Ні. Це вони п е р е м і с т и л и с я в І с т о р і ї.

Володар Царства Пітьми тримав би у власній долоні оту стрілку Добра й Зла, якою Зєйцов казав панні Єлені змінити курс Транссибірського експресу. Я розплющив око, заплющив око, розплющив око — важіль уліво, важіль управо.

Але на ділі, звичайно, це не так просто. Адже як оволодіти ідеєю? «Дух людський нав’язує світові закони рукою. Думка, яка не перебуває у жодному співвідношенні з рукою, — це марна мана». Це тільки в часи лютих ті й інші уявляли (а я було й вірив їм), що вистачить схилити до власної волі Батька Мороза, пастиря морозяників, а вони вже заморозять нам Історію за вказаним приписом. Проте настала Відлига, й луснула казочка. «Адже доки ми не маємо жодного безпосереднього впливу ідейности на світ, усе значення ідей полягатиме у їхньому значенні для продуктивних сил людства».

Я потер порубцьованою куксою заріст, пророслий з-під шкіри, дротяна щітка шурнула мені по мозку, викрешуючи іскри. Адже тут Бжозовський не до кінця правий, — бо ж власне Відлига, власне раптове розчинення Історії згідно з закономірностями Бердяєва, — воно було зумовлене не інакше, як безпосереднім впливом світу ідей: урешті-решт Нікола Тесла не вдарив своїм Молотом у міністерські кабінети й світові парламенти, не в матерію він бив…

— Є! — вигукнув інженер Іртейм.

— Морозить?

— Зачекайте-но, я сáме вмістив тунґетит в електромаґнетне поле, зараз побачимо. Але крутиться гладко, і є світіння на обмотці!

«Я розумію, що для людей, уся фізична праця яких полягає у писанні, прикра й важка для розуміння думка, що краса навіть драм Шекспіра чи творів Платона не має жодного значення для жорстокої і сліпої матерії, і що, отже, було б бажано виявити якийсь таємничий взаємозв’язок між моральною, естетичною вартістю — і стихією. Доки, однак, єдиним таким зв’язком є послух, який здатна накинути силам природи людська рука, доти усі подолання марксизму пасуватимуть до тієї самої колекції, у якій представлено твори алхіміків й астрологів».

— Oh, Mijn God, Ijs, Ijs! — співав голландець, крутячи кострубатим крижлізним бубном. Біла паморозь наростала у нього на долоні, а смоляний потьміт стрибав по абрисі присадкуватого силуету чорнофізика.

«Єдиною послідовною спробою подолання марксизму є магія».

Наче мене самого зимна блискавка в мозок і хребет стрелила, — я підхопився, розсипавши редакторські папери, половина з яких полетіли за вікно. Крига! Я сам Іртеймові так сказав: Відлига нічого не змінює, технологія — це технологія. Людина потребує Криги, людина творить Кригу! Людина творить Кригу! Людина творить Історію!

Отож, ми власне знаємо про прямий вплив ідей на світ! Отож, власне в цьому полягає зв’язок стихії з моральною, естетичною вартістю, як і з будь-якою іншою: чорна фізика!

— Може, ви хочете, пане Бенедикте?

— Ні, я не потребую, — видихнув я. — Тільки не перебирайте з цим через край. І краще не виходьте з покою. Я мушу вийти.

— А як питатимуть про журналіста?

— Що ж? Скажіть правду.

Порфірій Поченґло, сидячи за столом посеред сонячного дзеркала даху, вечеряв у товаристві бородатого священика; монгол-цирульник водночас доглядав під столом зламану ногу Першого Міністра, втираючи в неї свіжі мазі, перев’язуючи її свіжими бинтами. Я почекав на сходах, аж підуть обидва, цирульник і священик. Сонце тимчасом цілком сховало свою важку голову, тільки його помаранчево-пурпурово-золота грива залишилася у небі, розчесана на половину обрію. Цілковито завмер рух повітря, і мошкá шаліла, кусаючи все живе й тепле. Слуги-китайці розставили навколо столу Поченґла шість курильниць, які рясно вивергали дим проти комарів.