read-books.club » Бойова фантастика » Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар 📚 - Українською

Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

21
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Повернути себе. Том 0. Передісторія" автора Олександр Шаравар. Жанр книги: Бойова фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 210 211 212 ... 233
Перейти на сторінку:

     Теж саме воскресіння вимагає приблизно в п'ять разів більше енергії, ніж вміщує в себе її резерв. А її мати могла виконати воскресіння разів десять, перш ніж вичерпала б свій резерв. Мікіль лише один раз використала цю техніку і то користуючись накопичувачем енергії.

     Такий малий резерв пояснювався просто, Мікіль ще дитина, лише після ста років у неї почнеться активне зростання магічного резерву. Лише зараз помітив, що після навчання в Мікіль я став здебільшого використовувати її термінологію.

     Я ж у магії життя лише навчився використовувати мільєр для свого або чужого лікування. Але й так я вважаю це досить непоганим досягненням для такого невеликого терміну навчання. 

     Адже я не міг увесь свій час присвячувати навчанню, я як ніяк був правителем космічної держави і мені постійно доводилося кидатися між світами для розв'язання різних проблем.

     Он заводи почали нарешті працювати на повну потужність і виробляти побутові дроїди. Вже зараз до нас прилітають практично щодня торговці для закупівлі невеликих партій дроїдів. Якщо все піде добре, то до середини наступного року ми зможемо повністю відбити витрати на купівлю ліцензії та будівництво заводів.

      Ще гарною новиною стало створення добре замаскованих сховищ по території всього супутника.  Один мільйонер з моєї держави після пережитого шоку під час нападу корпорантів вирішив забезпечити все населення Шаррна сховищами на випадок нового вторгнення.

       Народ і сам потягнувся і став перераховувати гроші на наш рахунок. Довелося потурбуватися будівництвом мережі притулків, тож у разі великої війни нам є де сховатися населенню Шаррна, при чому припасів там повинно було вистачити на кілька десятиліть.

     Вартість проєкту обчислюється двома мільярдами кредитів, які населення Шаррна зібрало за півтора місяця, як було написано в доповіді від служби безпеки, перерахували на цю добру справу хоча б сто кредитів дев'яносто відсотків населення. 

       Але ж були й ті, хто перерахував і тисячу, і десять, і навіть сто тисяч. А той мільйонер і зовсім мільйон кредитів, я, чесно кажучи, від самого початку не вірив у такий результат усього цього заходу.

       Ще з батьківщини я пам'ятаю, що більша частина грошей йде по кишенях організаторів, та й народ там вчений і на всілякі благодійні акції не особливо то й ведеться. Але яке ж було моє здивування, коли гроші реально прибули і почали будувати цілком реально.

     Але не це найважливіше було, найважливіше те, що коли повернулися хлопці разом із нашим легким крейсером, ми з Лікою вирішили відновити їм пам'ять, завантаживши в нейромережу дамп пам'яті.  Для цього в нічний час доби ми передали інформацію на їхні нейромережі. 

     Уві сні відновлення пам'яті відбувається дещо плавніше без зайвого навантаження на мозок, але й так у хлопців після пробудження був вельми не слабкий головний біль. Я з Лікою про всяк випадок сховалися від них уранці.

     І як виявилося наше рішення було правильним. Одразу після пробудження хлопці були налаштовані вельми агресивно, і те, що ми сховалися від них, допомогло уникнути необачних вчинків.

     Але і так наша зустріч в обід була далека від ідеальної. Ох і криків було, скажу прямо, не тільки криків, а й бійок, щоправда, з якоюсь лінцою, було відчуття, що вони почали битися тільки для того, щоб вважалося.

     Але через день, охолонувши трохи, хлопці дійшли висновку, що справді коли просили стерти собі пам'ять, то поводилися як боягузи і попросили вибачення за спалах гніву після відновлення пам'яті.

     Ми то особливо на них і не ображалися, а тому одразу почали вводити їх у курс наших справ як усередині Шаррна, так і в іншому світі. Під час нашої розповіді очі хлопців розплющувалися дедалі ширше і ширше, було видно, що вони шоковані подіями, що відбулися.

      —  А вона красива? -- запитав Рог, коли ми закінчили розповідь про те, що сталося зі мною і Лікою.

     —  Тут мені складно судити, - почав говорити я,- Вона все таки інопланетянка і я не знаю канонів їхньої краси, але як для мене, так, вона красива.

     —  Правда? - почувся тоненький жіночий голосок. Озирнувшись, я побачив, що за спиною біля дверей стояла Мікіль і зараз вона була не синього кольору, а фіолетового. Як я вже встиг дізнатися, це означало крайній ступінь збентеження.

     — Правда,- відповів я, дивлячись їй в очі. Спочатку Мікіль намагалася також дивитися мені в очі, але не витримала і, розвернувшись, втекла.

    — Які ви все ж таки мужики,- сказала Ліка, вставши і похитавши головою,- Я до неї, найближчих кілька годин нас не чіпати,- вимовила Ліка і пішла слідом за Микіль.

    —  Та, брате, щастить тобі,- поплескав мене по плечу Рог,- Я теж хочу собі гарем.

       Тоді в нас і закінчилися серйозні теми розмови.  Пішли різні жарти і приколи, а незабаром Невіс притягнув ящик міцного алкоголю, який він купив на станції в чистильників.

      Подальші події вечора в мене в голові не відклалися. Останнє, що я пам'ятаю, як вніс принесений алкоголь у виключення нейромережі, для того щоб я міг сп'яніти. Після мутації я дуже погано п'янів, а тут ще й наноботи відразу розщеплювали алкоголь, тож довелося тимчасово обмежити їхню працездатність.

       Тепер нас знову стало п'ятеро, а якщо враховувати і Мікіль, то навіть шестеро. За півтора року, проведені в іншому світі на навчанні Мікіль, хлопці нарешті зрушили з місця і також стали прогресувати у своїх уміннях як псиони. 

      Вони, так само як і я, зробили наголос на бойовому аспекті псионіки, все ж таки, хоч як би не хотілося, але на нас насамперед чекає саме війна, а отже, треба вчитися тому, що може допомогти вбити ворога.

      Коли через тиждень у хлопців з'явився прогрес у їхніх здібностях і вміннях, їхній ентузіазм піднявся до неймовірних висот. І якщо мені доводилося досить часто бувати в Шаррні, то хлопці вважали за краще залишатися поруч зі своєю синьошкірою вчителькою.

1 ... 210 211 212 ... 233
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"