read-books.club » Фанфік » По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс 📚 - Українською

Читати книгу - "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"

15
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "По слідах Не забутих книжок" автора Квін Тесс. Жанр книги: Фанфік. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 20 21 22 ... 31
Перейти на сторінку:

- Дверима помилився? - здивувалась Пол.

- Ні, прийшов туди, куди потрібно.

Я вже почала подумками благати Всевишнього, щоб він позбавив мене від цього допросу. Щось мені підказувало, що не варто тріпатися, про відносини, які ще толком не розпочалися. І я була почута.

До нас підійшла дівчина з сусіднього офісу, яку наче звали Тері, чи якось так, в мене не дуже гарно виходило запамʼятовувати імена:

- Гей, привіт, я до вас з проханням, - загадково промовила вона, а потім невпевнено продовжила, - тут таке діло, завтра в місті пройде концерт BTS, ви ж знаєте цей гурт?

Ми з Пол переглянулись, я знизала плечима, хоча та здається зрозуміла, про кого казала Террі.

- Аааа, це ж та сімка корейських хлопців, - промовила Пол, - ну так, чула про них.

- Просто чула? Знущаєшся, та вони… Вони… Просто кращі, - обурилась Террі.

- До чого ти ведеш? - нудьгуючи запитала я.

- А, ну так ось, ми з подругою купили білети, але вона захворіла, і не зможе піти зі мною, - дівчина зробила затяжну паузу.

- Ііііі? - запитала Пол.

- Може хтось з вас піде зі мною, - тихень промовила Террі, й додала ледь не присівши, - будь лааааскаааа. 

Повисла тиша, ми переглядалися з Пол здивовані несподіваною пропозицією. Тим часом, як Террі благаючи дивилась на нас, а потім, не витримавши продовжила:

- Мені не потрібно повертати кошти за білет, просто компанія однієї з вас. Я вже весь офіс оббігала, але ніхто не хоче вибиратися з дому в неділю, ви моя остання надія, - тараторила та.

- Іди сама, - я знизала плечима.

- Ніііі, Веста, благаю, я не хочу йти сама, - вона склала долоні.

- І якщо ми відмовимо, то що, ти не підеш? - запитала Пол.

- Ну… я… піду звісно, я так хочу їх побачити, але мені буде комфортніше, якщо я буду не сама. Будь ласка, - знову повторила вона.

- Я б з радістю, - почала Пол, - та при всьому бажанні, чоловік нізащо не пусте мене саму на концерт до сімки гарячих хлопців. Так що вибач Террі, але я пас. Веста, - звернулась вона до мене, - твій вихід.

- Я… ем… Вибач Террі, але я не хочу. Гучні виступи, і купа народу явно не для мене.

- Ей, ти що, іди давай, - заперечила Пол, - ти все одно нікуди не вилазиш, знову засядеш за своїми книгами. А тут хоча б навколишній світ побачиш та людей.

- Ага, що я там не бачила? - я закотила очі. 

- Веста, будь ласкааа, - благала Террі, - я весь наступний тиждень буду робити за тебе звіти, і завжди прикриватиму перед керівництвом. Тільки пішлиииии, - здавалося, що з очей дівчини зараз приснуть сльози.

- Погоджуйся, - підстьобувала далі Пол.

- Оххххх, - здалась я, - добре, але якщо мені буде нудно, я піду.

- Ой, дякую-дякую-дякую, - підстрибнула Террі, - тобі не буде нудно, обіцяю, - дівчина швидко дістала з кармана білет й простягнула мені, - початок о 17:00, але бажано прийти завчасно.

- Добре, я завтра в обід заберу машину з сервіса і заїду за тобою, напиши мені свою адресу, наскільки я памʼятаю ти живеш недалеко від мене, і скинь пару пісень тих BTS, щоб я хоч розуміла до чого мені готуватися.

- Ох, звичайно, тобі сподобається, я впевнена, - щаслива Террі, підстрибуючи направилась до свого офісу.

Я закотила очі й повернулась до посміхаючоїсь Пол:

- Знаєш, подруга з тебе так собі. Не могла мене підтримати? - звернулась я до неї.

- Ой, потім подякуєш мені, - пробубніла Пол.

Благо, залишок дня пройшов тихо, якщо не враховувати безкінечний потік повідомлень від Террі. Вона тільки написала адресу, а потім почалися пісні, загальні, кожного учасника окремо, і кожну вона підписувала: де, як і хто з них виконує. Зрештою дівчина кинула мені фото якоїсь картки, пояснюючи, що нещодавно вона зустріла лідера BTS і отримала від нього автограф. Я ледь не простогнала.

І на що я підписалась?!

Дякувати, Террі, що не стала присилати відео й фото. Судячи з її пояснень, вона хотіла, щоб я побачила їх вживу й закохалась так.

Я вимкнула вібрацію, щоб більше не відволікатись на повідомлення, і зрештою почала збиратись додому. Вечір повинен був бути багатообіцяючим, а мені потрібно було ще переодягнутися.

Рівно в зазначений час в двері постукали. На Джуні були темно-коричневі теплі брюки, і вʼязаний в квадрат светр, також коричневого кольору. Чорна шкіряна куртка була розстебнута. Волосся було ідеально вкладене, від чого мені було прямо заздрісно. В руках він тримав букет кал, тільки на цей раз вони були фіолетового кольору.

- Готова? - посміхаючись запитав він, простягуючи мені квіти.

- Ти ж дарував мені квіти сьогодні, - я прийняла букет, запрошуючи Джуна в квартиру.

- Ти того варта.

- Якщо будеш з такою швидкістю їх дарувати, в мене не вистачить ваз, куди їх ставити, - я прошаруділа по квартирі в пошуках посудини, куди б їх діти.

- Прийнято, наступні будуть одразу з вазою.

- Джун, я ж не до того це сказала, - заперечила я.

- Тоді повторюй за мною - дякую, - знущався він.

- Дякую.

- Ти тепло вдягнулась? - він окинув поглядом моє вбрання. 

На мені був теплий чорний комбінезон на флісі, той самий коричневий тренч, а взуття я взяла на низькій підошві, на випадок, якщо доведеться багато ходити. Зрештою ми виглядали доволі гармонічно, наче заздалегідь домовились одяг якого кольору одягати.

- Я тут подумав, ти ж тільки вилікувалась, а я тебе тягну на вулицю, - задумався він, - ти нормально почуваєшся? Якщо ні, то я відміню все, і ми можемо просто поїхати десь повечеряти в теплому затишному закладі.

- Джун, - посміхнулась я, - все добре. Я чудово почуваюся.

Його обличчя засяяло, він простягнув мені руку, запрошуючи покинути квартиру на зустріч чогось, як я думала - несподіваного.

Ми наблизились до чорного позашляховика, і мене осяяло:

- Ти слідкував за мною вранці, - констатувала я.

1 ... 20 21 22 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"