read-books.club » Фанфік » По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс 📚 - Українською

Читати книгу - "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"

15
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "По слідах Не забутих книжок" автора Квін Тесс. Жанр книги: Фанфік. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 19 20 21 ... 31
Перейти на сторінку:
Частина 8

Для кохання не існує вчора, кохання не думає про завтра. Воно жадібно тягнеться до нинішнього дня, але цей день потрібен йому весь, необмежений, незатьмарений.

© Генріх Гейне

Веста

Другий день поспіль сонце палало, і здається люди почали назад знімати верхній одяг, зовсім не готуючись до наближаючоїсь зими. Хоча сьогодні була субота, і насправді я могла все ж досидіти вдома цей тиждень, та я не могла всидіти на місці, після подій вчорашньої ночі.

Мою машину все ж таки забрали вчора в сервіс, тож мені потрібно було швидко забігти по каву, та спуститися до метро, хоча й хотілося довше впитувати промені й свіже повітря. 

Якою спантеличеною Джун мене не залишив вчора, та я була щаслива зараз. І щось в середині мене підказувало, що скоро він зʼявиться. Можливо саме тому, сьогодні я вдягнула чорну сукню до колін, з V-подібним вирізом, яка ідеально підкреслювала вигини мого тіла, чорні замшеві чобітки, на невисоких підборах, які пасували до сукні, при цьому зручно було ледь не бігати в них. Коричневий тренч я не завʼязувала, через тепло, а бежевий клатч з хустинкою, несла в руці, замість того, щоб перекинути його через плече. І як би ідеально до образу не пасувала б червона помада, я облишила її, натомість нанесла нюдовий блиск. Волосся рівно спадало по плечах та спині

Дзвіночок сповістив баристу про мене.

- Доброго ранку, Весто, давно Вас не бачила, вже почала бентежитись, - посміхнулась бариста. Напевно саме вона розповіла Джуну про мене. В іншому випадку я б розізлилась, але зараз тільки посміхнулась їй у відповідь, простукуючи підборами до стійки.

- Доброго ранку, дякую за турботу. Так, я трішки прихворіла, але вже все добре. 

- Вам, як завжди? - запитала вона.

- Так.

Я помітила, як дівчина засоромилась, а потім її посмішка стала ще ширше.

- Щось не так? - запитала я.

- Вас тут чекає не тільки кава.

Серце пропустило гучний удар. Я озирнулась до залу, й погляд одразу впав на вже знайомий та рідний столик. Простукотівши ніжками до нього, я підняла величезний букет квітів загорнутих в бежевий папір. Підняла його.

Все таки згадав.

Не стримуючи посмішку, я дивилась на декілька десятків білих кал. Таких ніжних і тендітних. Хотілося затупотіти чобітками по підлозі, як маленька дівчинка від щастя.

На столі під букетом, ще лежала коробка, загорнута в коричневого кольору папір з червоним бантом. 

Я чула, що моя кава вже була готова. Дівчина-бариста вийшла в залу, і з цікавістю спостерігала за мною, поставивши стаканчик на стіл.

Опустивши свій клатч і квіти на диванчик, тремтливими руками я взяла подарунок. Акуратно, намагаючись не порвати папір, я розмотувала те, що було всередині. Кілька хвилин потому, в моїх руках вже була чорна коробка, яку варто було б просто відкрити, але я вагалась.

Врешті, верхня частина була скинута. На мене визирнула розміром з коробку - записка.

Акуратно виведені літери повністю відповідали їх власнику:

 

“Сподіваюсь ти не проміняєш мене на неї, бо я дуже хочу викрасти тебе з дому сьогодні о 19:00. 

Одягнися тепліше.

Твій коханий Незнайомець.”

- Ооооо, це так романтично, - прощебетала бариста, про яку я майже забула, - а я думала лицарі вже повимирали. А що там?

Мій погляд зачепився за чорну обкладинку, з червоними трояндами, та черепом з такими ж червоними блискучими зіницями й золотистою короною.

- Не може бути, - прошепотіла я.

- Що таке? Не подобається? - запитала бариста все ще заглядаючи мені через плече, коли я акуратно, наче кришталь підняла книгу.

- Жартуєш? Я… Її мали випустити тільки через три тижні. Як він дістав її? Знову, так само, як і попередню. Боже, - я ледь не підстрибнула від щастя, - це кращий подарунок, який тільки можливо придумати. Він знав, ааааа, - пропищала я.

- Ох, то ви… Уууу, я зараз заплачу, - вимовила дівчина, - ви зустрічаєтесь по слідах забутих книжок в цій кавʼярні, мммм, як же це… В мене немає слів.

- Не забутих, - тихо вимовила я, ледь не зронивши сльозу, - по слідах НЕ забутих книжок.

- Ох, хоч бери та роман пиши про вас обох, - дівчина приклала руки до серця.

В кавʼярню зайшов новий відвідувач, і бариста взяла себе до купи, хоча посмішка не сходила з її обличчя:

- За Вашу каву він також розрахувався, - підморгнула вона, - і я Кора, до речі, щаслива бути частинкою Вашої історії.

Дівчина кивнула не очікуючи відповіді, та направилась назад за стійку приймаючи нове замовлення.

Я притиснула книгу до серця, як саму дорогоцінну коштовність, що в мене була. Прикрила очі насолоджуючись моментом, і зовсім не помітила, як від кавʼярні відʼїхав чорний тонований позашляховик.

За декілька днів моєї відсутності в офісі зовсім нічого не змінилося. Він так само гудів. Люди носилися зі сторони в сторону, і ніхто майже не звернув уваги на те, наскільки змінилася я, не тільки зовні, а й всередині. Лише Пол уважно проводила мене поглядом:

- Привіт, пропажа, - промовила вона, коли я опустила клатч та коробку з книгою на своє крісло, - ти чим таким хворіла, що зараз виглядаєш наче з подіуму.

- Хахах, привіт, в мене просто були дуже дієві ліки. Не знаєш де дістати вазу?

- Мммм, я так припускаю, що ліками передбачено, ще й квіти дарувати, - підмигнула вона, - зараз принесу тобі вазу.

Пол прослідкувала десь в глибину офісу й повернулась через кілька хвилин, одразу з водою.

- Так що? - запитала вона, як тільки я поставила квіти.

- Що? - все ще не припиняючи посміхатись перепитала я.

- Хто він? І як ви познайомились? Він що тебе з температурою в ліжку знайшов? - потік питань так і лився від дівчини.

- Ахахахха, ти майже вгадала, - засміялась я.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "По слідах Не забутих книжок, Квін Тесс"