Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     Місце для короткострокових зустрічей було таке саме, як у кіно: низка чітко не окреслених кабінок, в яких адвокати могли чути один одного, але чути свого клієнта можна було лише через телефон – світ вільних і затриманих людей відділяло скло.

      Охоронці привели затриманого, а той був набурмосений. Павло не назвав би футболіста гарним, але у нього була спортивна статура, декілька тату та гроші. Багатьом жінкам він би здався неперевершеним. Мабуть, і пані Петренко теж.

    - Ви – хто? – Вирячився шокований футболіст. Похмілля вже майже пройшло. – У мене - інший адвокат!

     - Так, - погодився, фальшивий адвокат затриманого. – Але я - колега Вашого адвоката, шановний пане… Мессімілянський. У нас така практика: спочатку запитання ставить один, а потім інший – так ми визначаємо слабкі місця у захисті.

     І тут Павло зрозумів, що пан Кестрел дійсно справжній адвокат – аж надто переконливо він брехав (ремарка – це лише упередження. В реальному житті адвокати кажуть лише правду, правду, і виключно правду).

   - Я нічого не казатиму. Я вже все розповів. – Захникав футболіст, а його непоголеною щокою скотилася людська сльоза. – Я не спав, із тією білявкою. На *** вона мені здалася?

     - Можливо, Ви задушили її за те, що вона вам геть не потрібна, - припустив Павло. Футболіст смикнувся і зрозумів (ну, нарешті!), що то йому не в очах двоїться.

    - Ви – близнюки? – І якщо ви до цього часу думали, що всі футболісти тупі – нехай вам буде соромно!

     - Типу того, - збрехав «адвокат». – А тепер, таке. Це - правда, що у вас була ділова зустріч із паном…, - він зазирнув до своїх паперів, - Бондаренко.

     - Так, він хотів втюхати мені якесь дурне спортивне лайно. Він геть не розуміється на моді. Ще й сестру свою притяг. Вона постійно мені бісики надсилала.

     - Пан Бондаренко, каже, що все було навпаки, це Ви її, як то кажуть «Клеїли», а потім запросили до нічного клубу.

     - Дурня! – Бахнув по столі рукою затриманий. – Мені подобаються брюнетки. І я ту жахливу білявку після зустрічі не бачив. Вона мене не заводила.

     - Тоді, як Ви поясните, що в її телефоні ваше спільне селфі.

     - Було таке, вона запропонувала його зробити. Чого задля фанатів не зробиш.

     - А як її телефон потрапив до Вас?

     - Це якась підстава, - завив Леонід Мессімілянський. – Ті кляті поліцейські знайшли його у піджаку, що я вдягав на зустріч. Така спека, що я його зняв. Тож, про телефон навіть і не знав, допоки не було обшуку.

      Павло зойкнув. Навіть він, громадянин США, володів українською краще за цього футболіста.

      - Також, - вів далі фальшивий адвокат, - Вас бачили із цією білявкою, як ви рано-вранці, і, судячи з всього на підпитку, вдвох зайшли до готелю.

    - Це гидотна брехня! – Стукнув по столу футболіст, а охоронець не заспокоїв затриманого лише тому, що любив футбол. – Я спав у своєму номері, бо у мене болів меніск і я надерся по самі гланди! Тож, я фізично не міг вештатися вночі.

      Павло та пан Кестрел перезирнулися. Це – не було алібі для суду, але це було схоже на алібі для них.

     - Ми Вам віримо, - кивнув фальшивий адвокат. – Але навряд повірить суд. Можливо, Ви нам все ж розкриєте те, чому поспіхом втекли з готелю?

     - Хай мене краще повісять!

     - Враховуючи, що небіжчиця була іноземкою, це - цілком можливо.

     - А в США досі застосовують електричний стілець, - весело мовив Павло та зробив вигляд, що збирається забратися геть. Пан Кестрел оцінив акторські здібності «близнюка».

     - Ну, добре, - заскиглив футболіст. – Я розповім, але ви про це скажете лише у дуже крайньому випадку.

     Вони поклялися. Причина мовчанки футболіста була вагомою для приватного життя пана Мессімілянського. Для суду ж вона видавалася – геть непереконливою.

    Пан Мессімілянський поспав, пішов хильнути, повернувся до свого номеру в готелі на підпитку і виявив, у своєму ліжку свою вже геть не розкішну колишню. Підступна брюнетка підкупила портьє (очевидно, мова йшла про старинного друга Павла на рецепції) та за допомогою запасного ключа вирішила зробити футболістові «сюрприз». Він удався, але з діаметрально протилежним результатом. Переляканий пан Мессімілянський засунув свою колишню до ванної, типу йому не сподобалися її парфуми, а сам тихесенько покидав сяк так речі до валізи  та зник. Саме тому він був такий розлючений на портьє, що не дав автографа.

    - А чому ж тоді ніхто не чув розлюченої брюнетки? – Запитав Павло.

    - Вона дуже горда, - відповів затриманий. – Навряд чи вона хотіла світитися у такій гидотній історії. Вона ніби збиралася на проби до телешоу, чи до мильної опери. Я точно не пам’ятаю.

      - Добре, пане Мессімілянський, - піднявся фальшивий адвокат, - ми перевіримо Ваші свідчення. А Ви – не зловживайте алкоголем.

      Вони вдвох направилися до авта Павла, обговорюючи, яким чином перевірити, чи футболіст не збрехав.

       Світлий ДЕУ зник, так само, як і Фані. Павло заволав на всю вулицю, а тоді став трясти пана Кестрел: