Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

 – Ох, дурна я. Як мені соромно… Ось тільки якщо я опинюся один на один із трупом, мені не потрібно нічого, крім рук і, можливо, серпа – а що будеш робити ти, якщо при тобі не буде десятків папірчиків і камінців? Даси по собі пройтися і пустиш духів до міста? 

Тесей нахилився до неї ще ближче, хоча кілька митей тому Айзі здавалося, що між ними майже немає простору. Тепер їхні носи майже стикалися, а коли Тесей заговорив, Айза відчула відголосок його глибокого голосу у себе в грудях. 

 – Я й без “камінчиків” точно у силі тобі не поступлюся. І ще не вистачало, щоб якась мугирка розповідала мені, як упокоювати духів. Ти хоч одного на власні очі бачила?

 – Більше, ніж ти можеш уявити. І упокоїла усіх до одного. Про трупів я взагалі мовчу – не думаю, що робота із ними під силу столичному щиглеві, – похмуро відізвалася Айза. Від близькості лиця Тесея в неї перехоплювало подих, але вона не хотіла відступати і показати слабкість – зрештою, з них двох не вона була неправа. 

 – Щонайменше, в мене є освіта. І вміння використовувати талісмани. Можливо, це здається простим, але насправді під силу далеко не кожному, – Тесей хотів продовжити і сказати щось ще, але не встиг. 

Айза вихопила один із талісманів, що ниточками стирчали з-під лацканів тесеєвого плаща.  Від цього руху некромант ледь не впав не неї, і втримався тільки тим, що вхопився рукою за полицю прямо за спиною Айзи. Його довгі пасма волосся залоскотали їй щоку. 

 – Що ти в Літа робиш? 

Айза кілька митей покрутила в руках талісман, розглядаючи його з усіх боків. Звісно, вона вже бачила такі, та й користувалася в університеті – у тих випадках, коли це було конче необхідно для того, щоб отримати залік. Щойно вона позбавилася цього тягаря, жоден талісман упокоєння більше не потрапляв їй до рук. 

Упокоювати тут, звісно, було нікого – архів, тиша та спокій. Але Айза все одно провела по рунах пальцем і прошепотіла кілька слів, і після цього папірець прямо у неї в долоні загорівся вогнем, і попелом опав на пальці всього за кілька митей. 

Навколо залишалося тихо. 

Айза зухвало підняла погляд на Тесея. 

 – Думаю, я можу розібратися, де низ і верх до талісмана. 

Вона зробила крок вперед – так, що ледь не ввіткнулася в сорочку Тесея, і грубо штовхнула його однією долонею назад. Той навіть не похитнувся, тож Айзі довелося змінити тактику і прослизнути під його піднятою рукою. Вона озирнулася в пошуках того злощасного п’ятого ряду, але не встигла ступити навіть кроку. 

 – Зачекай! Я ще не закінчив. 

Тесей тепер обернувся до неї і сперся спиною на стелажі, склавши руки на грудях. Він виглядав розслаблено і так, наче починав отримувати від розмови якесь незрозуміле задоволення. 

 – А що ж ти тоді думаєш про ритуали? 

Айза пхикнула. 

 – Нехай собі будуть, але це точно не для роботи в полі. 

Тесей підняв брови. 

 – З чого б це раптом? Існує щонайменше десяток бойових ритуалів – і для упокоєння, і виклику… 

 – Так, так… Скажи мені чесно, щиглю: скільки разів тобі доводилося справді битися із трупами? Не в твоїх університетських авдиторіях, де немає нічого, що тобі би заважало, а на вулиці, із вітром, духами, що злітаються на запах крові, із людьми, які постійно опиняються не там, де слід? – Айза подивилася на Тесея спідлоба. – Чомусь я так і думала. Для того, щоб використовувати ритуал в бою, мають настати якісь настільки ідеальні умови, яких я навіть не можу уявити. Інакше тебе вб’ють ще до того, як ти напишеш половину рун. 

 – Можливо, ти не знала, але некроманти зазвичай працюють парами, – з жовчю відповів Тесей. – Інший має прикривати спину. 

 – Саме так, – відрубала Айза. – Прикривати спину, а не малювати кола на землі. 

 –Ти!.. В мене сил немає через твою твердолобість! Як хтось може бути настільки обмеженим у своїх уявленнях про некромантію? 

Айза тільки похитала головою. 

 – Я теж ніяк не збагну… 

Вона хотіла додати ще, що більш невмілого некроманта їй зустрічати на своїй пам’яті не доводилося, і вона вже навіть відкрила для цього рот, як раптом пані Серпик виплила з-за одного зі стелажів – і зовсім не з того боку, де Айза могла би очікувати. 

 – Шановні, п’ятий ряд. І якщо ви не заспокоїте свої енергетичні потоки, я попрошу вас покинути архів. Ніч сьогодні неспокійна – але це не значить, що потрібно проводити упокоєння для старих документів, – хранителька архіву кинула дуже виразний погляд на Айзу, від якого вона ледь знітилася. 

Після цього пані Серпик плавно розвернулася і попливла кудись вглиб рядів – що вона там робила, Айза не могла зрозуміти взагалі. Після того, як жінка пішла, Айза кинула дуже виразний погляд на Тесея. Звісно ж, хранителька підслуховувала. Як інакше вона могла дізнатися, що це саме Айза спалила талісман? Вона була звичайнісінькою шарлатанкою, як і всі інші, що намагалися вразити людей своїм дивним одягом, вшитими у спіднє рунами і талісманами на мотузочках. 

Тесей шикнув на неї, хоча Айза навіть нічого не сказала, і стрімким кроком таки посунув до полиць п’ятого ряду. Айза, струсивши із рук залишки попелу, поспішила за ним.