Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

— Тобі не холодно? — запитує Ярослав, коли сідаємо.

— У цій шкурі? Ні.

— Заїдемо до кав’ярні, буду відігрівати тебе кавою. Але можу й обіймами, вирішувати тобі, — він не чекає відповіді, заводить двигун і від’їжджає. Я вдячна йому за швидку реакцію і за те, що миттю забрав мене звідти, потурбувавшись про комфорт.

— Можу запросити тебе до себе, але…

— Ні, — не встигає договорити, бо з моїх вуст зривається відмова.

— … але ти не погодишся, — завершує свою думку.

— Женя не винен, все вийшло якось випадково, — вирішую йому розповісти, щоб друзі не посварилися, але про інші слова Євгена краще не згадувати. 

— У присутності свого хлопця краще не ставати на захист іншого, — промовляє незадоволено. — Це викликає ревнощі.

— Добре, не буду, — попри безглуздість ситуації хочеться усміхатися.

Чоловік купує для нас каву, і за легкою розмовою ми доїжджаємо до будинку. Про те, що мені потрібно йти до свого будинку у довгому теплому халаті, босоніжках і з мокрою сукнею у руках намагаюся не думати.

— Дякую, — промовляю тихо.

— За те, що привів у компанію, де тебе скупали? — хмикає чоловік.

— Ти створив комфортні умови, рятуючи мене. На вечірках завжди стаються якісь халепи, тому я не дуже їх люблю.

— Я пам’ятаю, ти розповідала. Пропоную сходити кудись тільки удвох. Як тобі така ідея?

— Можна, — знизую плечима. — Куди?

— Дивлячись, що ти забажаєш, — звертає на мене погляд. — Тобі потрібно йти?

— Так, бажано переодягнутися.

— Мокра білизна створює дискомфорт? — ледь помітна усмішка з’являється на його вустах.

— Є трохи, — відводжу очі.

Він виходить і відчиняє для мене дверцята. Подає руку, допомагаючи вийти і одразу обіймає. Міцно, до браку повітря у легенях.

— Я подзвоню тобі завтра, — дивиться у вічі, переводить погляд на вуста.

— Добре, — видихаю ледь чутно.

— Тоді до завтра, — нахиляється.

— До за… — не встигаю договорити, вуста чоловіка накривають мої.

Цього разу ніжно та обережно, наче він, розтягуючи задоволення, куштує їх на смак. У тілі з’являється легкість, приємний трепет. Достатньо мені відповісти і обійняти його за шию, поцілунок стає глибшим, пристраснішим. Коли його язик торкається мого, тілом пробігає хвиля збудження, стає спекотно, шкіру поколює. Приємні відчуття кружляють голову, змушують серце шаленіти у швидкому ритмі. Гарячий, глибокий поцілунок затуманює мозок, захоплює своєю чуттєвістю.

— Віко, — короткий шепіт Ярослава повертає на землю. Тіло палає, дихання збите. — Краще тобі зараз піти, бо я знову стану нахабним та вимогливим, — він цілує мене у щоку, потім у кутик губ і легенько в губи. — Солодка, — промовляє у вуста. Мурахи біжать тілом, але я розтискаю обійми і Ярослав мене відпускає.

— Бувай, — мій голос тихий та збентежений. Забираю свої речі і відходжу. — Солодких снів, — кажу, розвернувшись.

— Кицю, після твоїх поцілунків мені навряд чи вдасться заснути, — він широко усміхається і я відповідаю тим же.

Сідає в авто і від’їжджає, а я, вичекавши хвилинку, лечу до свого будинку. І зараз мені байдуже, який маю вигляд, мене несе вперед невидима потужна сила, а всі думки лише про Ярослава.