Читати книгу - "Життя Дон Кіхота і Санчо"

мною намагається осмислити життя Дон Кіхота; говори до них, хоч вони тебе й не розуміють, бо вони тебе зрозуміють у кінцевому підсумку. І коли вони переконаються в тому, що ти говориш до них, нічого в них не просячи, або в тому, що в тебе теж нічого не просили, коли розповідали тобі про це, цього вже буде досить. Говори до козопасів так, як ти говориш, коли звертаєшся до Бога, з глибини свого серця й тією самою мовою, якою ти говориш, коли звертаєшся сам до себе, наодинці зі самим собою і мовчки. Чим більше ці люди будуть занурені в життя плоті, тим чистішими й менш затуманеними будуть їхні мізки, і музика твоїх слів звучатиме в них набагато краще, аніж вона звучить у мізках бакалярів мистецтва. Бо не витончена риторика Дон Кіхота осяяла тоді свідомість козопасів, а споглядання того, як він сидить на перекинутому кориті, озброєний від голови до п’ят, зі справжнім списом у руці, а той факт, що вони дихали повітрям, у якому бриніли його слова, бринів його голос, сповнений любові й надії.

Думаю, не бракує тих, котрі вважають, що Дон Кіхот повинен був пристосуватися до публіки, яка його слухала, й порушити перед ними питання, які б торкалися проблем випасання кіз, і в такий спосіб підняти їх над їхнім низьким становищем козопасів. Це зробив би Санчо, якби йому вистачило на це мужності та рішучості, але наш кабальєро — ні. Дон Кіхот знав, що існує лише одне питання, для всіх одне й те саме, і те, що може підняти бідняка над його вбогістю, зможе також підняти багатія над його достатком. Від тимчасових засобів мало користі! Тим людям, які мають звичай пропонувати окремі специфічні ліки проти тих або тих конкретних хворіб, можна нагадати те, що сказав ґаучо Мартін Ф’єрро[49]:

Про проблеми та нещастя

Ми базікаємо часто,

Але якось косо й криво,

Наче ті птахи лякливі,

Що ось тут вони волають,

А там яйця відкладають.

Коли з вами говорять, мої любі й щирі козопаси, про проблеми випасання кіз, то знайте, що ці люди волають, аби своїми криками відвести вас від гнізда, в якому вони відкладають яйця.

А крім того, чи є сенс говорити лише про безпосереднє майбутнє, про яке наші слухачі почують із наших слів? Розглядаючи цю тему, маестро духу Алонсо Родріґес у XVII розділі першого трактату третьої частини своєї книжки «Розвиток християнської досконалості» каже нам, що «ні наші заслуги, ні досконалість нашого твору не залежать від того, чи хтось здобуде з них користь для себе, чи ні. До цього ми могли б додати ще одне твердження для свого втішання чи, точніше буде сказати, для того, щоб утішити нас у нашій невтішності, а воно полягає в тому, що наші заслуги й наша винагорода не тільки не залежать від того, чи зможемо ми навернути інших і чи наші зусилля принесуть багато плодів, а й у певний спосіб ми можемо сказати, що ми зробили більше й заслуговуємо на більше, коли зовсім не видно плодів нашої праці, які відразу впадали б у вічі».

І хіба ця промова Дон Кіхота до козопасів була менш героїчною і більш непотрібною, аніж та інша промова, яку поблизу Санта-Круса й у домі індіанки Капільяни[50] виголосив перед індіанцями Франсіско Пісарро, щоби пояснити їм основи християнської релігії та могутності короля Кастілії. Чогось він усе-таки досяг, бо індіанці, щоби підбадьорити його, тричі підіймали іспанський прапор. Розважання Пісарро не були цілком марними; не були вони марними й у Дон Кіхота.

Лукавий Сервантес справді називає промову свого героя «довжелезною й цілком зайвою», додавши, що козопаси слухали його «оторопіло й непорозуміло». Істина всієї історії криється саме в цих словах, бо якщо Дон Кіхотові вдалося привести їх у стан оторопіння своєю балачкою, то вона вже не була цілком марною. І те, що вона не була марною, підтверджується тим, як вони висловили йому схвалення й вирішили розважити його співом закоханого підпаска. Дух породжує дух, як буква букву, а плоть породжує плоть, ось так і промова Дон Кіхота породила спів під акомпанемент пастушого інструмента, що називався рабель[51]. Хай навіть народ і не розуміє, що ти йому говориш, але він це відчуває, потім починає й розуміти і, слухаючи, починає співати.

Але тоді як Дон Кіхот, натхнений видовищем смачних жолудів, виголошував перед козопасами свою довжелезну промову, то щó робив Санчо? «Санчо… лузав горіхи та час від часу прикладався до другого бурдюга, якого пастухи почепили на дубі, щоби вино не грілось». І думав про себе: отже, мені дістанеться все!

Що саме думав Санчо про промову свого пана, не відомо, але знаємо, що про неї думають наші сьогоднішні Санчо. Ті самі, які насамперед шукають так званих конкретних рішень, і коли вони погоджуються когось слухати, то чекають, які заходи запропонує він ужити проти лиха, що спостигло батьківщину, або проти якихось інших нещасть. Вони натренували свої вуха, слухаючи шарлатанів, які, сидячи в екіпажі на ринковій площі, продають пляшечки з будь-якими ліками, і тому як тільки хтось до них заговорить, вони сподіваються на те, що зараз він запропонує їм пляшечку з якимись ліками. Поки він говорить, вони мовчать і лузають горіхи та відразу запитують: ну, гаразд, а які ти нам запропонуєш конкретні заходи? Усі ці промови про золотий вік влітають їм в одне вухо, а з другого вилітають: усе, що їм треба, — це еліксир від зубного болю або ревматизму, або засіб виведення плям на одязі; відроджувальний відвар, католицький бальзам, антиклерикальний засіб, пластирі митний або наривний гідравлічний[52]. Усе це вони називають конкретними рішеннями. Їх не цікавлять ті промови, які виголошуються не для того, щоби щось попросити або запропонувати, і ті одкровення, які приносить зі собою внутрішня музика духу, вони неспроможні сприйняти. Зате вони не перестають слухати іншу музику, зовнішню, яка тішить їхній плотський слух, і це єдина радість, яку вони собі дозволяють. Говорити, звертаючись до них, є сенс лише тоді, коли ви хочете потішити їхній слух розміреними пасажами в барабанному ритмі або запропонувати їм якийсь рецепт проти домашніх або політичних проблем.

Конкретні рішення! О Санчо практичні, Санчо позитивні, Санчо матеріальні! Коли ви зможете почути мовчазну музику духовних сфер?

Важко говорити з тими Санчо, які народилися та виросли в