Читати книгу - "Життя Дон Кіхота і Санчо"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
121
Ґвельфи — політичне угруповання в Італії XII–XV століть, що боролося проти намагань імператорів Священної Римської імперії утвердитися на Апеннінському півострові; підтримували Папу Римського і прагнули республіканського ладу. Ґібеліни — політичне угруповання, прихильне до німецьких імператорів і аристократичної форми правління.
122
Представники двох аристократичних родин у Флоренції, що ворогували між собою.
123
Представники двох ворожих угруповань, що виникли під час так званої Наварської громадянської війни — конфлікту з приводу порядку успадкування Наварського престолу між 1451 і 1455 роками. Бомонтеси підтримували права принца Карла Віанського на трон Наварри і незалежність останньої від Араґону та Кастілії протягом XV–XVI століть. Отримали таку назву, тому що об’єдналися навколо аристократів Луїса і Хуана де Бомонт. Їхніми супротивниками були арґамонтеси — представники старовинного аристократичного угруповання родини Арґамонт, які пристали на бік Хуана II Араґонського.
124
Учасники так званих воєн угруповань (Guerras de los bandos) у Країні Басків протягом XIV і XV століть, що були спровоковані різними типами конфліктів: між аристократією і селянами, аристократією і містами, а також непорозуміннями всередині самої аристократії. Одне угруповання об’єдналося навколо родини Ґамбо (вони були союзниками арґамонтесів), а друге — навколо родини Оньяс (союзники бомонтесів).
125
Ессе homo («Оце людина!») — так Пилат назвав Христа перед синедріоном (Ів. 19:5).
126
Людовіко Аріосто (Ludovico Ariosto, 1474–1533), італійський поет доби Відродження, автор героїчної поеми «Несамовитий Ролянд» (Orlando furioso, 1516), продовження «Закоханого Ролянда» (1495) Маттео Боярдо (1441–1494).
127
«Роздуми про метод» (Traite de la methode, 1637), програмний твір французького філософа Рене Декарта (René Descartes, 1596–1650), у якому викладено основи новочасного раціоналізму.
128
Ідеться про Саламанку, місто, через яке протікає річка Тормес і будинки в якому споруджені з цеглин золотавого відтінку.
129
Персонаж першого іспанського шахрайського роману «Ласарільйо з Тормеса» (La vida de Lazarillo de Tormes y de sus sus fortunas y adversidades, 1554).
130
Унамуно посилається на своє есе «Смерть Дон Кіхоту!»: Unamuno М. de. ¡Muera Don Quijote! // Vida Nueva. — 1898. — 26 de jun.
131
Персонаж роману Сервантеса (том II, розд. 64).
132
Нуно Альварес Перейра (Nuno Alvares Pereira, 1360–1431) — відомий як Святий Конетабль, португальський військовий і чернець-кармеліт. Алжубаротта — селище у провінції Естремадура (колись належала Португалії). 1385 року, коли війська кастільського короля Хуана І (1358–1390) напали на Португалію, у битві поблизу селища Алжубаротта португальці перемогли іспанців.
133
Брат Луїс де Леон (Fray Luis de León, 1527–1591) — іспанський поет, теолог, гуманіст, професор Саламанкського університету. Трактат «Імена Христа», який цитує Унамуно, було видано 1595 року.
134
Старовинний монастир у провінції Уельва, у якому у 1485–1486 роках проживав Колумб, чекаючи на аудієнцію у Королів-Католиків.
135
Королів переміг, страшних китів звитяжив на землі й на морі могутній Лекейсіо (з лат., прим. перекл.).
136
Йдеться про поему «Батьківщина» Жункейро.
137
Муж (з лат., прим. перекл.).
138
Батько родини (з лат., прим. перекл.).
139
Книга «Єзуїти при зачинених дверях, або Один із тих, кого вимели з Товариства Ісуса» (Los jesuitas de puertas adentro, o Un barrido hacia fuera en la Compañía de Jesús) була надрукована без зазначення імені автора 1896 року в Барселоні.
140
Сан Хуан де ла Крус, або Хуан де Йєпес-і-Альварес (Juan de la Cruz, Juan de Yepes y Álvarez, 1542–1591), іспанський поет і теолог, який разом із Терезою Авільською є найвидатнішим представником іспанської містичної поезії.
141
Далі процитовано фрагмент вільянсіко, яку приписують Св. Терезі Авільській (у перекладі Олени О’Лір).
142
У давньогрецькій міфології один із трьох суддів в царстві мертвих.
143
Останні рядки з вірша, якого Хорхе Манріке склав на смерть свого батька, дона Родріґо Манріке, великого магістра Сантьяґо (прим. автора).
144
Амадіс Ґальський (Amadís de Gaula), головний герой однойменного рицарського роману (перше видання 1508 року).
145
Одіссея, VIII, 579–580: переклад Бориса Тена.
146
Педро Кальдерон де ля Барка. Життя — це сон, І, 2.
147
Це саме те місце (про яке згадано в передмові до третього видання), у якому автор приписав Санчо слова, що насправді належали Самсонові Карраско.
148
Педро Кальдерон де ля Барка. Життя — це сон, III, 4.
149
Педро Кальдерон де ля Барка. Життя — це сон, II, 19.
150
Там само.
151
Там само.
152
Там само. — III, 3.
153
Там само. — III, 3 (в оригіналі помилково вказано 70).
154
Там само. — III, 4 і II, 18: тут автор комбінує фрази з кількох місць.
155
Ось варіант перекладу тексту епітафії з останньої глави Сервантесового «Дон Кіхота» у версії Анатоля Перепаді:
Тут лежить гідальго смілий,
Найвідважніший дивак,
Його запал буйнокрилий
Не змогла скрутить ніяк
Навіть хмура міць могили.
Ми ж подали версію Віктора Шовкуна, що краще увиразнює важливу тут тему смерті як життя.
156
Кальдерон. Життя — це сон, III, 4. Автор (не знаємо, свідомо чи несвідомо) вільно цитує оригінал і замість «duermo» пише «sueño», відповідно й ми дещо змінили українську версію Михайла Литвинця; також Унамуно посилається на ІІ-гу хорнаду, хоча насправді це цитата з ІІІ-ї.
157
Перемагав сам на сам тих страховиськ… Гомер. Іліада, І, 271: переклад Бориса Тена.
158
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя Дон Кіхота і Санчо», після закриття браузера.