Читати книгу - "Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі"

Дівчина підійшла до нього та поцілувала хлопця в обидві щоки. Від цього він помітно скривився, а тоді раптом міцно взяв мою руку. Я одразу ж зрозуміла, що Дженк вирішив використовувати мене, аби позлити цю дівчину, або ж, щоб вона ревнувала.
— Давно не бачила тебе, любий, — сказала ця Ясемін з нещирою усмішкою на обличчі. — Нещодавно повернулася з відпочинку, а тут такий сюрприз у вигляді статей в журналах. Не знала, що у тебе є дівчина.
— Лана, — я простягнула їй свою руку, а вона невдоволено фиркнула та не прийняла її.
Ну що ж, схоже тут зовсім не знають про правила етикету, а ще й називають себе відомими людьми. Ясемін пройшлася по мені своїм гострим поглядом, а тоді подивилася на Дженка.
— Ніколи не думала, що ти полюбляєш іноземок, — заговорила дівчина.
— Я теж не думав, — хлопець подивився на мене, — але коли побачив Лану, то одразу ж закохався. Раніше в мене такого не було. Правду говорять, що українські дівчата — найгарніші.
— Просто я його приворожила, — сказала я та засміялася. — Ну а якщо чесно, то Дженку довго довелося бігати за мною.
— Дуже цікаво, як це ви познайомилися?
— В…в інтернеті, — відповіли ми в унісон.
— Дженк написав мені першим. Я спочатку не хотіла відписувати, бо ви самі знаєте, як часто чіпляються чоловіки різних національностей в інтернеті. Взагалі ніколи не сприймала ці знайомства...
— Може ми присядемо? — раптом сказала мама Дженка та показала нам на диванчик.
Хлопець потягнув мене туди, тому я сіла поруч. Ясемін же розмістилася на іншому дивані, що стояв навпроти нашого.
— І невже він написав тобі зі свого справжнього аккаунту? — поцікавилася дівчина та взяла у руку бокал з шампанським.
— Ні, це була фейкова сторінка, — відповіла я й подивилася на Дженка. — В нього навіть не було жодного свого фото, лише якісь зображення кота.
— О, то ти про Аса? — сказала Ясемін.
— Т-так, — я нервово засміялася, бо уявлення не мала, хто це, — про нього. Ну от він написав мені, а я вирішила відповісти. Потім почали постійно обмінюватися повідомленнями, а тоді я приїхала сюди й ми нарешті зустрілися. Так все й почалося.
— Саме так, — погодився Дженк.
— А як же твій колишній? Ти спілкувалася з Дженком тоді, коли була в стосунках з іншими? — здивувалася дівчина.
— Ні, ми були вже тоді не разом. Взагалі мій колишній мені зраджував, а зараз він хоче лише прославитися. Насправді, поки я не зустріла Дженка, то навіть не розуміла, що таке справжнє кохання. Саме він показав мені, як це, коли тебе люблять.
— Лана така прекрасна, що я готовий її на руках носити, — сказав хлопець та поклав свою руку на моє коліно.
Я ж не могла нічого зробити, бо між нашими диванчиками був всього лише низький стіл.
— Як мило, — Ясемін роздратовано відвела погляд.
— Насправді, він ще той романтик, — я усміхнулася та глянула на хлопця. — Раніше ніхто не приділяв мені стільки уваги, а тепер я справді відчуваю себе коханою дівчиною.
— Кому, як не Ясемін, про це знати, — мама Дженка хитро подивилася на мене. — Вони були такою чудовою парою, як шкода, що так склалося.
— Мамо, перестань! — хлопець сердито глянув на жінку, а вона невдоволено відвела погляд. — Ти не будеш при Лані обговорювати мої минулі стосунки, тому що саме цю дівчину я покохав по-справжньому.
Я трошки здивовано подивилася на Дженка, примружуючи очі. Його рука на моєму коліні, наче обпікала мою шкіру, а мені чомусь стало важко дихати. В голові крутилися різні думки, а я тоді зрозуміла, що якщо Дженк колись когось справді покохає, то цій дівчині дуже пощастить. Хай він все ще той придурок, що мене дратує, але свою кохану цей хлопець цінуватиме. Якесь таке дивне відчуття з'явилося всередині, ніби образа. Я похитала головою, щоб не думати про це, а тоді поклала свою долоню на руку Дженка. Це просто гра, Ляно, і не більше…
Раптом я почула шум та побачила, що до нас прямує якийсь хлопець з великим букетом троянд. В нього на обличчі була широка усмішка, а мама Дженка повільно піднялася з дивана. Хлопець був молодий на вигляд, не більше тридцяти. Можливо, це ще один її син. Скоріш за все, так і є, але чомусь Дженк сильніше стиснув моє коліно, а його погляд був справді злим.
— Вітаю з днем народження, кохана, — сказав той хлопець та поцілував пані Фахріє в щоку. — Я дуже тебе кохаю.
— Я тебе теж, любий, — з усмішкою відповіла вона.
Від здивування мені хотілося відкрити рот, адже ця жінка зустрічається з хлопцем вдвічі молодшим за неї. А може, вони взагалі одружені? Я ще довго дивилася на них з певним нерозумінням, поки Дженк легенько не штовхнув мене своєю ногою.
— Ай! — ледь чутно скрикнула я та сердито глянула на хлопця. — За що?
— Не дивися так, наче ніколи не бачила таких стосунків. І ще одне, вони мають думати, що ти про це вже знала, — прошепотів мені на вухо Дженк. — Якщо у нас з тобою таке сильне кохання, то я не можу мати від тебе секретів.
— Гаразд, — буркнула я.
— Ох, невже сам Дженк Аслан привів сюди свою дівчину? — з якоюсь насмішкою сказав той хлопець.
— Ну не завжди ж мамі приводити своїх наречених, — огризнувся Дженк. — Сподівався, що не побачу тебе сьогодні, Кораю.
— А я сподівався, що ти зараз сидиш десь у поліцейському відділку за побиття колишнього своєї… — хлопець уважно подивився на мене.
— Коханої, — договорила я. — До речі, мене звати Лана. Дженк мені багато розповідав про вас.
— Справді? Він навіть розказав тобі, що ми колись були найкращими друзями?

— Н-ну, — я розгублено подивилася на всіх присутніх.

— Вона знає про все, бо я нічого від неї не приховую, — раптом сказав Дженк.
— Думаю, що нам пора вже вечеряти, — заговорила пані Фахріє, щоб трохи покращити цю напружену ситуацію.
Вона кивнула головою у сторону будинку та попрямувала туди під руку з Кораєм.
— У вас ще гірше, ніж у серіалах, — тихо сказала я Дженку, коли ми йшли в будинок.
— Таке наше життя, — відповів хлопець та важко видихнув. — У тебе теж не краще. Тобі зрадив хлопець, ти приїхала на відпочинок, через свою дурницю тепер змушена прикидатися моєю дівчиною, а ще й на додачу застрягла тут на два місяці. Хоч бери й серіал знімай.
Коли ми зайшли всередину цього палацу, то я спочатку трохи оглянула будинок, а потім все ж згадала про норми етикету, тож припинила це робити. Все було в красивих білих тонах із золотим оздобленням. Дорого, пишно, але зовсім незатишно. Ми підійшли до великого столу, а Дженк відсунув мені один стілець.
— Дякую, — тихо сказала я, сідаючи.
Хлопець присів поруч, а навпроти нас всілася Ясемін з якоюсь жінкою та чоловіком. Я довго вдивлялася на них, бо помічала між ними якусь схожість.
— Це її батьки, — прошепотів мені на вухо Дженк.
Схоже, він помітив, що я надто уважно дивилася на них.
— А де її чоловік? — тихо спитала я, а хлопець просто знизав плечима.
Згодом якісь дівчата почали розкладати на стіл різні страви, а я зацікавлено за цим спостерігала. Вони приносили багато овочів, оливок, сирів, рибних страв, а також суджук. Особливо мені сподобалася славнозвісна турецька долма, яка готується з виноградного листя, що фарширується рисом та овочами. Тепер однією з улюблених страв став домашній берек.
Поки всі розмовляли та обговорювали якісь незрозумілі мені події, я пробувала все, що було на столі. Як тільки дівчата почали приносити десерти, я не могла стримати свого щастя. Обожнюю солодке, а тут ще й лукум, локма та тулумба, пахлава, а ще дуже смачна арахісова халва.
Я бачила, що Ясемін уважно дивиться на мене, а мені це чомусь дуже не подобалося.
— Кохана, я хочу подарувати тобі таку ж прекрасну річ, як і ти, — раптом заговорив Корай та витягнув з кишені якусь невеличку коробочку.
Жінка з широкою усмішкою відкрила її, а потім показала нам ті сережки. Я ж лише хмикнула, бо це було так банально. Ясемін принесла з собою дизайнерську хустку. Це теж не здалося мені особливим, але пані Фахріє була вражена. Напевно, ця хустка дуже дорога. Здається, до мене прийшла черга дарувати подарунок.
— З вами все ясно, — жінка махнула рукою та засміялася, — Дженк ще зранку подарував мені два квитки в Іспанію.
— У мене теж є для вас подарунок, — сказала я, а пані Фахріє неприємно скривилася.
Я витягнула з сумочки оксамитову коробочку та простягнула їй. Вона лише закотила очі, але коли відкрила її, то я справді помітила на обличчі жінки здивування. Можливо, ця брошка справді їй сподобається. Пані Фахріє нічого не сказала, лише взяла метелик у руку, а потім поклала його назад.
— І на якому це базарі ти знайшла цю дрібничку? — жінка закрила коробочку, а тоді просто кинула її на стіл.
— Це антикваріат і справді красива річ, — сказала я, намагаючись приховати образу. — Ця брошка може прикрасити будь-який ваш образ.
— Серйозно? — мама Дженка засміялася. — Ти справді думаєш, що ця дрібничка за декілька лір зможе поєднатися зі сукнею за тисячі доларів?
— А ви дивіться не на ціну, а на красу цієї брошки, — буркнула я.
Через деякий час мені тут набридло. Я хотіла піти кудись геть, бо реакція пані Фахріє мене дуже образила. Так, з однієї сторони я зовсім не повинна хвилюватися за це, але з іншої — мені дуже неприємно.
— Я відійду трохи на вулицю, — тихо сказала я Дженку, а він просто кивнув.
Схоже, хлопець зрозумів, що мені на деякий час потрібно побути самій. Я охопила себе руками та обійшла будинок. Зупинившись біля басейну, подивилася в цю блакитну воду й важко видихнула. Так хотілося повернутися до свого спокійного життя, але тепер вже нічого не буде так, як раніше.
— Ох, яке жалюгідне видовище, — почула я за спиною голос Ясемін та роздратовано глянула на неї.
Дівчина зупинилася біля мене з якимось коктейлем в руках.
— Чого тобі треба? — спитала я.
— Мені? — дівчина вдала, що задумалася. — Хочу повернути те, що по праву має бути моїм.
— По якому це праву? — я засміялася їй в обличчя. — Ти хочеш знову бути з Дженком?
— Хочу, тому що ми кохаємо одне одного, — сказала вона.
— А твій чоловік про це знає? До речі, де він? Я так сильно хотіла з ним познайомитися.
— На даний час ми не разом...
— Як шкода, — я з удаваним співчуттям глянула на неї. — Не хвилюйся, скоро знайдеш собі іншого чоловіка. Ти з тих дівчат, що ніколи не пропадуть.
— А мені не треба іншого, — дівчина нахилилася ближче до мене. — Я х-о-о-о-ч-у-у знову бути разом з Дженком. Хочу, щоб він кохав мене, проводив зі мною ночі, дарував подарунки та квіти.
— Не завжди буває так, як хочеш, — я впевнено подивилася в її очі. — Тепер він проводить ночі зі мною, квіти та подарунки дарує мені, а ще кохає сильніше за все!
Ясемін засміялася, а тоді я раптом відчула щось холодне на своїх грудях. Повільно опустивши погляд, побачила, що ця ідіотка просто вилила на мене свій коктейль. Не довго думаю, вчепилася пальцями в її руки, бо дівчина дуже сильно розізлила мене.
— Ох, як же сумно, — сказала вона. — Вибач, дорогенька, це я випадково.
Зі всієї злості я без вагань штовхнула Ясемін в басейн. Дівчина голосно скрикнула та з головою занурилася у воду.
— Вибач, сонце, це я випадково! — голосно сказала я та розвернулася, щоб піти геть.
Та тільки тепер на мене чекав сюрприз у вигляді всіх гостей, які раптом чомусь вийшли на вулицю. Вони здивовано дивилися на мене, а я лише втомлено закотила очі.