Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

Впевненість у власних силах, у власній владі додавала спокою і безтурботності.  

Вона пов'язала навколо голови темно-зелену стрічку, яка чудово відтіняла колір її очей і рудувато-русявого волосся, одягла вузькі чорні джинси і високі шкіряні черевики зі шнурівкою і  на масивних підборах.

Спершу хотіла одягнути пояс перевертнів, який Х’ярго позичив у Лугажа, але той виявився надто масивним і важким для її стегон, тому довелося відмовилася від цієї думки.

Вона вбралася в обтягуючий  топ із чорним мереживом, звично пристебнула до вивороту шпильку, а на шию повісила прикрасу, отриману від короля драконів: ненависть до Фарігралфадолла більше не терзала серце. 

Сережки вона також вибрала золоті у вигляді невеликих кілець зі смарагдами.

Раніше Веда любила робити на концерти яскравий макіяж.  Сьогодні вона лише злегка підкрасила  чорною фарбою вії і трохи виділила помадою губи. Подорож до Зальгара змінила не тільки її душу, а й зовнішність.

У дзеркалі, що висіло на стіні, вона розглядала своє відображення, вивчала свій новий образ: бліде обличчя з запалими щоками, худі ключиці, коротка недбала стрижка. 

І здавалося Віді, що в ній з'явилося щось чуже, потойбічне, не властиве звичайним людям, але що саме змінилося – цього вона пояснити не могла. 

Риси обличчя стали виразнішими, зелень очей яскравішою, у волоссі з'явилися вогняні спалахи, яких колись не було. Навіть блідість і худорба не псували її, навпаки – додавали зовнішності якогось похмурого, але неймовірно привабливого натхнення. 

У гримерку увійшов Х'ярго. Веда попросила його простежити, як йде встановлення апаратури, поки вона готується до концерту.

– Цьому світові я більше не належу... – прошепотіла Веда, звертаючись чи то до Х'ярго, чи то до свого віддзеркалення. 

Х’ярго наблизився й обійняв її за плечі.

– Дуже красива, велична, справжня королева... – сказав він, цілуючи її в шию.

– Ти так кажеш, бо кохаєш мене, – відповіла Веда.

– Не тільки тому...

Вона ткнулася обличчям у його груди.

Незважаючи ні на що, їй було дуже приємно чути від нього такі зізнання.

– Приїхав адвокат.  Неодмінно бажає з тобою поговорити. Він чекає у кабінеті з купою якихось паперів.

– Тепер багато хто захоче зі мною поговорити, – недобре усміхнулася Веда, – колись я була для всіх лише додатком до Гната, такою дівчинкою, яка сама собою нічого не представляє... Якщо комусь щось було від мене потрібно, зверталися насамперед не до мене, а до нього. Уяви!

– Напевно, це сумно...

– Підеш зі мною? – запитала Веда.

– Краще, якщо ти поговориш з ним віч на віч. На мене тут і так дивляться з підозрою! – тихо розсміявся він, – Намагаються зрозуміти, хто ж я для тебе... Утім, розмовляють шанобливо. 

–  Скоріше б це все закінчилося! –  Веда повільно зітхнула.

Адвокат повідомив, що друга копія заповіту в нього. Безперечно, Веда може одразу вступити в права успадкування, оскільки жодних інших родичів: ні ближніх, ні дальніх  у Гната немає, але є формальності, які все ж таки затягнуться на  декілька днів. Але Гнат заздалегідь первів на її рахунок певну суму, якраз таку, щоб у банка не виникало питань щодо їх походження.

Адвокат і раніше був дуже люб'язний із Ведою, але сьогодні вона повною мірою відчула, що означають такі величезні гроші –  а разом із ними і влада, які їй дісталися. 

Вона ніколи достеменно не знала, скільки і чого знаходиться у володінні  Гната, бо  не цікавилась цим. Гнат же, за уявленням багатьох, вів доволі скромне життя.

Адвокат поцікавився, чи бажає вона, щоб він продовжив займатися її справами? Веда згідно кивнула. Вона не знала, що буде далі. Усе, що вона має в Ісвельлані чи  в Араоші значно перевищує її багатство у світі людей.

Але, може, Х’ярго забажає на якийсь час залишитися тут? Можливо, вони трохи покатаються світом, подивляться ті місця, у яких  Веда ще не встигла побувати. 

Дивно було думати про себе як про таку,  що існує відразу у двох світах! І так  спокійно ставало при думці, що вона сама може вирішити, в якому з тих світів жити.

Адвокат чарівно посміхався.  Він  збирався  залишиться на концерт і попросив підписати афішу для своєї дочки-підлітка, яка вважає гурт "Веретено" найкращим гуртом у світі.

Продовжуючи розмову, Веда провела адвоката до зали, де вже починали збиратися глядачі, а коли поверталася назад і проходила повз другу гримерку, то почула голоси й мимоволі зупинилася, прислухалася.

– Де вона була майже три тижні? Повернулася на себе несхожа! Навіщо, дозвольте запитати, підстриглася? І звідки викопала цього Х’ярго? – невдоволено пирхав  Борик, – То він тут тепер усім командуватиме?

– Схожий на актора Голлівуду, знаєш, на такого, який знімається у фентезійних серіалах... Дуже гарний! – промовила Мілена, і Веда уявила собі, як, говорячи про це, флейтистка захоплено закочує  очі до стелі.

– Та ну, у нього такий погляд... це якщо не брати до уваги зросту і статури! Напевно, не вилазить із усяких тренажерних залів…  Не хотів би я стати йому поперек дороги, –  з нервовим сміхом промовив Володя, – але якщо Ведка з ним щаслива, то яка різниця!