read-books.club » Фентезі » Гра престолів 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра престолів"

211
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гра престолів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 206 207 208 ... 253
Перейти на сторінку:
звернулася дотрацькою до свого хасу.

— Джого, Кваро, ви допоможете серу Джорі. Не хочу бачити ніякого ґвалту.

Вояки обмінялися спантеличеними поглядами.

Пришпоривши коня, Джора Мормонт під’їхав ближче.

— Королівно,— мовив він,— у вас добре серце, але ви не розумієте. Так було завжди. Ці чоловіки заради хала проливали кров. А тепер хочуть отримати винагороду.

Дівчина через дорогу й досі плакала, причитаючи дивною співочою мовою, незвичною для вуха Дані. Перший вершник уже закінчив з нею, і тепер до справи взявся другий.

— Вона з ягнят,— сказав Кваро дотрацькою.— Вона ніхто, халесі. Вершники роблять їй честь. Ягнята злягаються з вівцями, це всі знають.

— Усі знають,— луною підхопила служниця Іррі.

— Усі знають,— погодився Джого, сидячи верхи на високому сірому жеребці, подарованому Дрого.— Якщо вам неприємно слухати її лемент, халесі, Джого принесе вам її язик,— витягнув він арах.

— Не дозволю її кривдити,— мовила Дані.— Я хочу її собі. Робіть, як наказую, або я поскаржуся халу Дрого.

— Ай, халесі,— озвався Джого й ударив коня п’ятами в боки. Кваро з рештою вояків рушив за ним, і дзвоники в їхньому волоссі задзвеніли.

— Їдьте з ними,— звеліла Дані серу Джорі.

— Як зволите,— дивно глянув на неї лицар.— Ви дуже схожі на свого брата.

— На Вісериса? — не зрозуміла вона.

— Ні,— відповів лицар.— На Рейгара.

І він поскакав геть.

Дані чула, як загукав Джого. Ґвалтівники засміялися. Котрийсь із них щось крикнув у відповідь. Зблиснув арах Джого, і з плечей вояка полетіла голова. Сміх урвався й посипалися прокльони, комонники потягнулися до зброї, але на той час уже наспіли Кваро, Аґо й Рахаро. Дані бачила, як Аґо показав через дорогу, де верхи на своїй сріблястій сиділа Дані. Вершники глянули на неї холодними чорними очима. Один сплюнув. Решта, лаючись, розбрелися до своїх коней.

У цей час чоловік, який лежав на дівчині-ягниці, не припиняв рухів, настільки поринувши в насолоду, що, схоже, не помічав того, що коїлося навкруги. Спішившись, сер Джора рукою, закутою в латну рукавицю, стягнув його з дівчини. Дотрак полетів на землю, за мить підскочив уже з ножем у руці — й тут-таки помер від стріли Аґо, яка прошила йому горло. Підвівши дівчину з гори трупів, Мормонт закутав її у власний закривавлений плащ. І повів через дорогу до Дані.

— Що ви хочете з нею зробити?

Дівчина тремтіла, розширені очі були безтямні. Волосся просякло кров’ю.

— Дореє, обмий їй рани. Ти не схожа на комонників, може, вона тебе не боятиметься. А решта — за мною.

Вона спрямувала сріблясту крізь зруйновану браму.

В місті було ще гірше. Багато будинків палало, а джакаран не припиняли своєї моторошної роботи. Вузькі покручені провулки були завалені безголовими трупами. Дорогою Дані бачила й інших ґвалтованих жінок. І щоразу вона зупинялася, посилала свій хас зупинити ґвалт і оголошувала, що бере жертв собі за рабинь. Одна з них, дебела сорокарічна жінка з пласким носом, гаряче благословила Дані загальною мовою, однак інші тільки кидали на неї порожні чорні погляди. Вони ставилися до неї з підозрою, з сумом збагнула вона: боялися, що їх рятують, бо приготували ще гіршу долю.

— Ти не зможеш забрати їх усіх, дитинко,— мовив сер Джора, коли вони зупинилися вчетверте й вояки хасу привели їй нових рабинь.

— Я халесі, спадкоємиця Сімох Королівств, кров од крові дракона,— нагадала йому Дані.— Не вам казати мені, чого я не зможу зробити.

У дальньому кінці міста в стовпі вогню й диму обвалився будинок, і до Дані долетів плач переляканих дітлахів.

...Хал Дрого сидів перед квадратним храмом: товсті стіни без вікон були глинобитні, а верхівку вінчала кругленька баня, схожа на величезну брунатну цибулину. Поряд з халом височіла вища за нього самого гора голів. Понад ліктем у хала стирчала коротка стріла, якими стріляють ягнята, а на лівій половині голих грудей, мов фарба, розлилася кривава пляма. З халом було троє його кровних вершників.

Джикі допомогла Дані злізти з коня: живіт ріс, і халесі ставала дедалі незграбнішою. Дані стала перед халом навколішки.

— Мій сонце-й-місяць поранений.

Рана від араха була широка, але неглибока; лівої пипки бракувало, а з грудей, наче мокра ганчірка, звисав кривавий клапоть шкіри з м’ясом.

— Подряпину, зоре мого життя, лишив арах одного з кровних вершників хала Ого,— загальною мовою пояснив хал Дрого.— За це я убив його, й Ого також,— він обернув голову, й дзвіночки у волоссі тихо забренчали.— Ти чуєш Ого, і його халаку Фого, який був халом, коли я його вбив.

— Ніхто не встоїть перед сонцем мого життя,— мовила Дані,— і батьком огиря, який осідлає світ.

Під’їхав вершник і зістрибнув з сідла. Він заговорив до Гаґо дотрацькою мовою так сердито й швидко, що Дані не могла нічого розібрати. Перш ніж обернутися до хала, величезний кровний вершник кинув на Дані важкий погляд.

— Це Маго з хасу ко Джако. Він каже, що халесі забрала його здобич — дочку ягнят, яку він збирався осідлати.

Обличчя, яке хал Дрого обернув до Дані, було незворушним і суворим, але в очах читалася цікавість.

— Скажи мені правду, зоре мого життя,— звелів він по-дотрацькому.

Дані розповіла, як і чому вона вчинила, халовою мовою, щоб він краще її зрозумів; слова її були прості та прямі.

Коли вона договорила, Дрого хмурився.

— Це закони війни. Ці жінки тепер наші рабині, й ми чинимо з ними, як нам хочеться.

— Мені хочеться, щоб їх не кривдили,— мовила Дані, міркуючи, чи не забагато собі дозволяє.— Якщо твої воїни хочуть сідлати цих жінок, то нехай обходяться з ними лагідно й беруть собі за дружин. Нехай жінки приєднаються до халасару й народжують вам синів.

Кото завжди був найжорстокішим з-поміж кровних вершників. І саме він зараз зареготав.

— Хіба коні паруються з вівцями?

Щось у його тоні нагадало Дані Вісериса. Вона сердито обернулася до нього.

— Для дракона харч і коні, і вівці.

Хал Дрого посміхнувся.

— Бачите, яка вона стає несамовита! — мовив він.— Це все мій син у неї в животі, огир, який осідлає світ, це він наповнює її своїм вогнем. Не жени, Кото... якщо тебе не спопелить на місці мати, то син затопче в багнюку. А ти, Мато, тримай язика за зубами і пошукай собі іншу ягницю. Ця належить моїй халесі.

Дрого потягнувся до Дані, та щойно підніс руку, як скривився

1 ... 206 207 208 ... 253
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра престолів"