Читати книгу - "Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі"

— Чудово! — задоволено відповів Костя, утримавшись від подяки. — І за Катею доглянь, поки мене не буде.

Здригнулася, почувши ці слова.

— Я не маленька дівчинка, щоб за мною доглядати, — обурилася.

— Ти весь час витаєш у хмарах, — відмахнувся мій наречений.

— До якого числа гастролі? — змінила тему, відчувши незручність.

— До весілля повернуся, — спробував віджартуватися, але мене така відповідь не влаштовувала категорично.

— Хочеш, щоб я все організувала сама?

— Ну тобі ж усе одно не підходить завжди те, що роблю я, — недбало кинув Костянтин.

— Гарна сімейка, — фиркнув Ігор, який спостерігав за нашою перепалкою. — Весіллям я займуся сам, — багатообіцяюче вимовив він.

— Не варто обтяжуватися. У сенсі, ми самі впораємося, ніяково обтяжувати вас.

— І Катя вирішила таки вдома залишитися, — ніби між іншим повідомив Костя.

— Я ще нічого не вирішила, — заперечила, ховаючи очі.

— Я думав...

— Ти думав. Просто не про мене.

У кімнаті запанувала гнітюча тиша.

— Уже пізно. Відвезу вас у місто, — підсумував Ігор, встаючи. — Завтра тобі їхати, треба добре виспатися. А за Катею я догляну...

Красномовний погляд, звернений до мене, обіцяв солодкі тортури.