Читати книгу - "Мистецтво брехні, Агата Задорожна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ярош кілька разів відкрив рота, а потім закрив його.
– Я цього не знав, – зрештою сказав він. – Мене… не до кінця проінформували про ситуацію.
Ельфійка відірвалася від своєї тарілки й елегантним жестом відкинула волосся назад.
– Тебе, Яроше, надто легко обвести навколо пальця. Ти маєш бути трохи суворішим до цих бовдурів, – сказала вона манірно й протяжно, і в її голосі я вчула легкий алійський акцент.
– Гей! – відізвався ректор, легенько стукаючи долонею по столу. – Те, що вони один раз наламали дров, ще не робить їх бовдурами. Тож попрошу утриматися від таких звинувачень!
Чорнявий чоловік, що сидів біля ельфійки, підняв до Яроша затуманений, дещо мрійливий погляд.
– Тиждень тому вони влаштували дуель у галереї. Знищили два портрети, а я над ними працював кілька місяців, – голос його був, попри усю м’якість лиця, жорсткий.
Ярош відкинувся на спинку і підтиснув губи, але нічого не говорив. Я переводила погляд від одного викладача до іншого, але вони наче й забули, що я була у кімнаті.
Тоді рівніше сів другий чоловік. Волосся в нього було повністю сиве, хоч лице й залишалося зовсім молодим і привабливим – і з подивом я його впізнала. Астір Нозері, голова некромантського дослідницького центру, з’являвся у газетах досить часто.
– Видихай, Яроше, – сказав він глибоким, приємним голосом. Він кинув на мене швидкий, майже непомітний погляд, який точно не був добрим, а потім повернувся до ректора. – Я теж люблю своїх студентів, але це не заважає мені визнавати, що вони ті ще поганці.
Верес, на диво, й справді це зробив – повільно видихнув, розслабляючись на стільці. Але суперечка, здавалося, ще не закінчилася. Руда стукнула кулаком по столу так, що кілька тарілок підстрибнули в повітря, а скляні келихи затремтіли й задзвеніли.
– Я вимагаю відплати! Ти хоч уявляєш, скільки приладдя вони попсували? Скільки цінних зіль знищили? – жінка витримала довгу, важку павзу, а потім додала несподівано буденно: – Мені якраз потрібна допомога у третій теплиці. Тож наступний місяць де Б’єр і троє його друзяк проведуть саме там.
Ярош повільно здійняв брови, а біля мене почувся сплеск у долоні й радісний старечий сміх.
Я повернула голову до жінки поряд.
– Якраз моїм цілителям теж потрібна практика! Ось це ти, Мелісо, гарно придумала!
Рудоволоса Меліса поважно кивнула.
– Це угода, Яроше? – грізно запитала вона, подивляючись на ректора спідлоба й роздуваючи ніздрі. Той слабко кивнув, а потім різко випрямився.
– А щоб вас! Я ж навіть не встиг представити Таву! – він повернувся до мене, і на його лиці відбилося справжнє вибачення, а ще трохи співчуття. – Пробач мені.
Я тільки махнула рукою, а потім різко підійнялася з-за стільця.
– Тава Блекота, – коротко представилася я, киваючи усім за столом. На лице я натягла найбільш холодний і непроникний вираз, який тільки могла вичавити з себе після того, що щойно побачила.
Викладачі дивилися на мене всі разом, і кожен з них мовчав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво брехні, Агата Задорожна», після закриття браузера.