Читати книгу - "Дрімляндія, Наналі Найт"

 Вона прокинулася дуже різко, встаючи з ліжка на ноги. Її тіло дуже боліло, а очі не можуть звикнути до світла. Айлін була у світлій кімнаті, де з вікон йшов вітерець і світило сонце. 
-Вона прокинулася!-шокована служниця, яка тримала іншу за руку.-Хутко, повідомляй Її Високості!
 Ельфка кивнула і вибігла із кімнати. Інша служниця підійшла до Айлін й наполягала сісти на стільчик біля дзеркала. У горлі все засохло, тому вона прохрипіла, що хоче води. Служниця за секунду дала склянку з водою, яку жадібно випила усю та.
 Дівчина бачила свої червоні пасма у різні сторони, на тілі садни. На ній була біла сорочка.
 Служниця намагалась розчесати її волосся. У кімнату зайшла Зіссієль, видивляючись подругу. Як тільки вона побачила її, то щиро всміхнулася та обійняла.
-Як ти, люба?-спитала вона.
-Наче нормально, але плече болить...
-Все пройде, не хвилюйся.-обернулася до ельфійок, що стояли поряд:-Служниці, терміново привести її до ладу та принести сукню. Вийдемо через годину.
 Ті закивали та побігли все робити.
-В сенсі, куди вийдемо?-не розуміла Айлін.
-Скоро все взнаєш.-похлопала по плечу та і пішла.-Відпочивай.
 Айлін зробила зачіску у вигляді великого пучку з косами та білими квітками у волоссі. Потім зробили макіяж із природних речовин, заховавши садни та інше, нафарбували вуста рожевим.
 Потім прийшла служниця із довгою сукнею в руках білого кольору з жовтими елементами та туфлями. Одягли та вивели з кімнати. 
 Біля дверей на неї чекали її друзі. Зіссієль була у жовтій пишній сукні, її волосся було гарно укладене та на обличчі гарні жовті стрілки, на голові-діадема із золота.
 Поряд стояв у новеньких обладунках Корін, посміхаючись до Айлін. Поряд ще й Скайлар в більш скромному вбрані, але не менш яскравішому. І без Лазара теж не обійшлося, він стояв біля Зіссієль та щось собі бурмотів.
-Як я рада вас бачити!-всміхнулася Айлін і почала усіх обіймати по черзі.-Що вчора зі мною було?
-Ти знепритомніла.-відповів Корін.-Але зі здоров'ям все гаразд.
-А що з...Семуелем? Ви його спіймали?
-Він помер, розтрощився о землю.-холодно повідомив Скайлар.
 Айлін побачила, як Зіссієль одразу змінилась в обличчі, але не знала, що саме змінилося. Вона вирішила вже не підіймати цю тему.
 До них підлетіла Ціона.
-Усе готово, Ваше Високосте!-повідомила вона.-Можемо йти.
-Добре, йдемо.-кивнула Зіссієль, попрямувала коридором.-Заларе, не відставати!
-Скільки ж можна плутати літери в моєму імені?!-скипів він.-Ти...Ви дурна чи що?!
 Зіссієль у відповідь зареготала, хапаючись за живіт.
-Невже ти в серйозно думав, що я дійсно плутаю літери? Я ж просто жартувала так!
-Що?!Але...але...Ах, в мене вже від вас око сіпається, а ви тільки-но почали правити.
 Зіссієль ще раз посміялася і повела до дверей друзів. Вартові відчинили їх, пропускаючи вперед. Світло засліпило Айлін на секунду, а потім вона побачила велику кількість ельфів і інших рас, що стояли унизу на великій площі та кричали їм, махаючи руками й щось викрикуючи на своїй рідній мові.
-Вашій увазі, Королева Зіссієль та онучка Творця-Айлін!-оголосив чийсь голос.-Вони та їх друзі врятували Дрімляндію! Слава їм, слава! 
-Kudos kay Zissiel! Kudos kay Aileen!-кричав радісно народ. Вони кидали жовті квіти на балкон.
 Айлін була приємно вражена цьому. Вони ще півгодини побули з народом, а потім Зіссієль повела їх усіх на перший поверх Палацу до іншої кімнати.
-Куди ми тепер?-спитала у подруги Айлін.
-Ми йдемо негайно відсвяткувати нашу перемогу з друзями!
 Двері відчиняються, в великій залі було багато друзів. Фінч і чарівник Іан сиділи за столом, п'ючи чай. Арахне розмовляла з Тайлі, поки Ві їх уважно слухала. Брати Айдавіри голосно співали пісні, сидячи один біля одного. А Сніжок у новій одежі ходив по столах та крав разом з Ларрі сир та м'ясо. 
 Коли вони побачили тих, хто увійшов у залу, почали аплодувати.
-Ви все виправили, діти.-всміхнувся Іан, підходячи до героїв.-Я вами пишаюся. Але, все ж таки, не розумію, як вам, а особливо тобі, Айлін, вдалося усе подолати?
-Тому що вона залишалась людиною до кінця!-заявила Ві, піднімаючи келих з напоєм.- Якби не Айлін, ми б усі знову згадали дні війни. Подякуємо їй!
 Усі голосно відказав подяки, піднімаючи келихи. Айлін стало добре на душі. Вони сіли за великий стіл та почали святкувати, їдять та п'ють, говорять тости та співають.
Зіссієль помітила, що її подруга сидить замислено. Вона наклонилася до неї:
-Все гаразд?-прошепотіла до неї.
-Так, мені просто потрібне повітря.-відповіла Айлін.
-Сходи на веранду, подихай.
 Дівчина кивнула та вийшла з зали. Корін, що спілкувався з Фінчем, помітив куди прямує його подруга та підвівся, прямуючи за нею.
 Королева надула щоки, поклавши на долоні обличчя. Скайлар запитливо подивився на неї.
-Ось чому романи у всіх, окрім мене?-каже вона.
-Я б так не сказав.-він вказав пальцем на рудого молодого ельфа, який швидко з серветки зробив квітку. 
 Він занервовано простягнув її до Зіссієль і всміхнувся. Вона з усмішкою прийняла подарунок від Авіра. 

 Айлін дивилась на місто, що простягалося унизу. Населення теж по своєму святкувало перемогу над злом. Чула верески і співи, музичні інструменти. 
 В якусь мить вона обернулася, аби йти назад у зал, як помітила Коріна. Він просто стояв та дивився на неї.
-І довго ти дивишся на мене?-спитала Айлін.
-Достатньо, щоб насолодитися твоєю красою.-всміхнувся він, дістав білу розу з-за спини та всміхнувся.-Гадаю, під твій образ підійде саме вона.
  Червоноголова дівчина зашарілася та почервоніла, повернулась знов до міста. Корін підійшов ближче, поклавши свою долоню поверх її долоні на огорожі веранди. А білу троянду він ніжно встромив у її волосся.
-Айлін, я б хотів тебе захищати усе твоє життя, але я розумію, що не зможу.-каже вартовий.-Ми з різних світів і це робить...мені боляче. Я не зможу бачити тебе постійно, але буду завжди чекати на твоє повернення! Скільки б років не пройшло, я...
 Плечі дівчини затряслися.
-Айлін...
  Вона обернулася до нього, схопила долонями його обличчя та поцілувала у вуста. 
-Я теж тебе кохаю, Коріне.-щиро відповіла та, всміхаючись, але зі сльозами на щоках.-Так, наше кохання не можливе через все це... Але я буду вертатись сюди кожний раз, коли захочу тебе побачити.
 Вартовий всміхнувся і притиснувся чолом до її чола. Вони насолоджувались моментом свого кохання під яскравим сонцем.