Читати книгу - "Дрімляндія, Наналі Найт"

 Увечері Зіссієль і Айлін зі Сніжком повернулися до Древа Початку за Старим пагорбом. Дівчата знову злилися та за допомогою мініатюри повернулися у світ людей.  
 Айлін повернулася у свій гуртожиток, забравши собі книгу Дрімляндію-копію, аби через час повертатися до подруги. 
-Сподіваюсь, що ми будемо часто бачитися.-сказала Зіссієль, сидячи на підвіконні її кімнати, дивлячись на автомобілі на дорозі.-В мене таке відчуття ,наче ми…ну, не знаю, одне ціле?
 Айлін посміялися та кивнула.
-Але ми і були деякий одним цілим, хіба не так?- спитала вона.
-Так, звісно, але я не про це…
-Я тебе зрозуміла, усе добре. 
 Вони стояли один напроти одного і в одну мить обійнялися, так міцно й по рідному, наче близькі подружки.
-Чекаю тебе у нашому світі, Aileen ang tao.-промовила Королева.
-Людина Айлін мені здається дуже дивним звертанням, подруго.- визнала та.
-А ти вже і нашу мову розумієш!-всміхнулась ельфка.
-Але ж і ти не забувай до мене приходити.
-Добре-добре!
 Зіссієль залишила подругу дома, попрощавшись з нею. Дівчині довелося б наверстати усе, що пропустила на навчанні та й придумати причину відсутності у коледжі. 

 А у Зіссієль була запланована зустріч з Реінодом, якому вона пообіцяла усе-усе розповісти. Якраз чоловічок був із своєю онукою на роботі, тому дівчинка була дуже щаслива побачити ельфа. 
 Старий запросив її на горнятко кави, за яким вона розповіла усю історію її мандрів.
-І тоді ми напали на Виверну і вона щезла вщент!-розказувала Зіссієль їм, допиваючи солодкий чорний чай.
-А що потім? Куди вона зникла?-закидувала дівчинка питаннями.-А що з Семуелем?! Я хочу знати!
-Сенді, квітонька, зачекай поки Зіссієль закінчить.- м’яко сказав Реінод.-Так що сталося далі?
-Семуель загинув...-згадала та, чашка в її руках здригнулася.- В мене був вибір: врятувати брата чи подругу. Я обрала її, а тепер не знаю…чи правильний цей був вибір?
 Чоловічок поклав виделку з шматочком пирога та узяв її за руки.
-Зіссі, в нашому житті буває час, коли треба зробити вибір.-почав він,- Але ти ніколи точно не взнаєш правильний це був вибір чи ні. Ти лише можеш жити далі, шукаючи позитивні речі або висновок у тому, що ти обрала. 
-Так, дякую.-посміхнулась вона.- Як би не ви, я б навіть зникла на цій землі.
-Іноді друзі потрібні для того, щоб допомагати і рятувати.-повідомив Реінод.
-Вам долити чаю, Ваше Високосте?-спитала Сенді.
-Звісно, принцесо!- відповіла Зіссієль і дівчинка побігла за чайником до столу біля плити.
 Після чаювання Королева за допомогою мініатюри повернулась у Дрімляндію. 
 Вона вирішила прийти на королівський 
цвинтар, де ховали усіх королівських осіб. Могила Семуеля була у самому кінці цвинтаря з самою скромною надгробною плитою. 
 Зіссієль здивувалися, побачивши на могилі брата кущ червоних троянд, хоча в момент поховання його не було.  Вона присіла поряд з нею, ледве стримуючи сльози.
-Тепер ти мене ніколи не пробачиш.-прошепотіла ельфійка.-В мене був єдиний вибір...І я обрала її. Я знаю, ти не ображаєшся, але я усе життя буду пам’ятати цей вибір, мене буде переслідувати совість…
 Вона доторкнулася до плити, але поранилася об шипи троянд. По вказівному пальцю потекла кров та крапля впала на саму плиту з каменю Сталевих гір.
 Хтось доторкнувся до її плеча. Зіссієль різко обернулася. Вона побачила Лазара, що стояв над нею з несамовито серйозним обличчям.
-Вибачте, Ваше Високосте, але ваш брат шукає вас.-повідомив він. 
-Так, зараз йду.-кивнула та.
 Королева останній раз подивилась на могилу рідного брата та підвелася, крокуючи за своїм секретарем.
 І тільки тоді, коли сонце стане червоним у ясному небі, вона зрозуміє, яка помилка знищить її світ та її подругу-людину Айлін.

Кінець