Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

Іще з часів середньої школи Таня мріяла покинути нудне маленьке місто, у якому мешкала вся її численна родина, і перебратися до найближчого міста-мільйонника Харкова. Не маючи ні гарної пам’яті, ні особливого інтересу до якогось шкільного предмета, дівчина все-таки змогла не без фінансової допомоги батьків, бабусь і дідусів вступити на найпростіше комерційне відділення більш-менш престижного вишу. Перша глобальна мрія дівчини втілилася у життя — вона студентка університету в Харкові. Наступною великою метою дівчини стала орендована квартира в хорошому районі міста. Гнітючий побут у старому гуртожитку на околиці міста, оточення з таких самих бідних хлопців і дівчат, що «понаїхали», обтяжували Таню. Зваживши всі свої вступні дані, дівчина кинулася втілювати мрію в реальність. Спочатку Таня спробувала пополювати на красивих хлопчиків-мажорів, але не змогла витримати конкуренції. Внутрішні інстинкти вказали їй інший напрямок. Після зміни перспективи практично на тих самих пасовищах Тетяна зустрілася поглядом зі своїм міліціонером. Стосунки одразу ж вибудовувалися на взаємовигідному бартері, тому ніякі ванільно-рожеві ілюзії не відволікали від головного. Тані винайняли квартиру — хорошу, велику, світлу, в сучасному новому будинку, з новеньким ремонтом, меблями та побутовою технікою. Перші два дні після переїзду Таня по кілька годин відмокала у величезній ванні. Дівчині здавалося, що вона потрапила до дорогого готелю — як у кіно. А її новий шанувальник отримав красиву, молоду дівчинку, не зіпсовану Gucci і Prada, яка з непідробним захопленням раділа замовленню суші додому або пляшечці недорогого червоного вина. Крім того, Таня майже відразу сама прийняла всі правила гри: вечорами вона була в квартирі, яку він винайняв, завжди сама, завжди з усмішкою на обличчі та вдячністю, що він приніс шампанське й цукерки. Вона не дзвонила йому першою і не влаштовувала істерик, якщо він пропадав на всі вихідні та іноді тижнями у неї не з’являвся. Здавалося, що вони якось цілком органічно дійшли негласної угоди, якоїсь домовленості, як саме розвиватимуться їхні стосунки.

Чоловік звик до Тані. Він звик до доз схвалення та захоплення, які давала йому ця молода дівчинка. Він не любив Таню, він не відчував до неї тих самих почуттів, які відчував до своєї дружини або своїх дітей, але нова молода гарна коханка точно йому подобалася. Він отримував від неї заряд бадьорості, свіжої енергії. Звичайно, такий зв’язок піднімав йому самооцінку.

На самому початку стосунків, отримавши заповітну орендовану квартиру, переконавшись, що вже третій місяць вона оплачується вчасно з усіма комунальними платежами, Таня почала потихеньку просити «коханого» купити нові рушники або допомогти їй з підручниками до університету. Чоловік вважав за краще «відкупитися карбованцем». Непомітно для самого себе він став регулярно давати Тані все більше грошей на кишенькові витрати, а потім це вже переросло у своєрідну щомісячну платню.

Перед новорічними святами він навіть видав Тані «премію» на подарунки батькам та рідним. Все-таки «коханий мент» Тетяни вважав себе людиною старого гарту, сімейною та порядною.

Через півтора року стосунків Тетяна попросила допомогти влаштуватися на практику, а потім на підробіток і в підсумку — влаштувати її на роботу.

Ці стосунки будувалися на тверезому взаємовигідному розрахунку. Звісно, з кожним роком апетити Тетяни зростали, але й «коханий» встиг до неї прив’язатися.

І тут, як я вже описувала на початку розділу, Тані захотілося до Туреччини. З’явилася нова мета: побувати за кордоном, подорожувати, сфотографуватися біля Ейфеле-вої вежі. Коли після численних спроб дівчина зрозуміла, що цей чоловік не дасть їй цієї мрії, вона почала шукати інші способи досягнення своєї мети. Внутрішні інстинкти знову повернули її у правильному задля досягнення її завдання напрямі. Справді, якщо дивитися на свої бажання не крізь призму «зароблю, досягну, куплю» або «заробимо, разом досягнемо і купимо», а крізь світовідчуття провінційної амбітної дівчини, яка на особистому досвіді переконалася, що бувають чоловіки, які при правильному підході прийдуть, дадуть, а потім дадуть ще, стане абсолютно зрозуміло, що саме Таня вважала головним інструментом виконання своїх «хочу». Правильно, — чоловіків, які хочуть Таню. Із появою американця в ковбойському капелюсі дівчина остаточно перетворилася на бартерну жінку, яка піднялася в ціні.

Початковий розрахунок Тані — з’їхати на орендовану квартиру з гуртожитку, отримати стабільне джерело доходу, спочатку у вигляді «щомісячної платні» від «Коханого Чоловіка», потім у вигляді стабільної зарплати в держустанові, куди її той самий «коханий» і влаштував, при цьому «щомісячної платні» ніхто не скасовував — усе втілилося в життя. Крім того, мабуть, за «вислугу років» збільшилася і вартість подарунків, які робив Тані її покровитель. Чоловік став старіти, і бажання полювати на нову Таню з кожним роком у нього слабшало, крім того, слабшала і можливість насолодитися результатами полювання. А Таня його вже давно знала, правильно реагувала на неминучі зміни. На додаток до цього чоловік вже вклав стільки часу та грошей у Танюшу, що це тепер була «його Танюша», а, як і переважна більшість чоловіків, він був власником, і своїми іграшками, нехай уже й не такими новими та інтригуючими, він ділитися не хотів.

Повернемося до Таниної Туреччини. Як і зі своїми першими великими бажаннями, дівчина зробила все, що від неї залежить, тими способами, які вона добре знала і вважала прийнятними і максимально ефективними, і отримала бажаний результат — вона полетіла до Стамбула, Ан-талії, Аланії та Белека повністю за рахунок чоловіка. Думки про те, щоб купити квитки до Туреччини і полетіти туди власним коштом, для цієї дівчини чужорідні та неприйнятні. У її голові чітко відклалася перевірена схема: якщо їй щось потрібно — звернися до чоловіка, зроби так, щоб він здобув для тебе бажане; якщо ж цей чоловік не може або не вважає за потрібне добути Тетяні бажане, то потрібно шукати іншого чоловіка, здатного