Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

– Я нікуди з вами не піду! – повторила вона вже впевненішим голосом. – Ти мене не змусиш!

Найманці перезирнулися. Через секунду дівчина лежала на землі, а Шенк зв'язував їй руки шматком тканини, відірваним від штори. Потім Шпаєр перекинув її через плече. Відтоді Катаріна бачила лише його дупу. Вона смикала ногами, але найманець тримав її залізною хваткою. З її очей полилися сльози безсилля.

По дерев'яних панелях Катаріна зрозуміла, що вони йшли коридором, який веде у двір. Вона сильно закашлялася, бо всюди був дим від порохової зброї, запах, який вона добре знала зі своїх полювань; вона також відчула звичайний запах гару. Вони дійшли до входу у двір, зупинилися біля вікна, і дівчина почула, як Шенк прошепотів:

– Почекай!

Дівчина підняла голову й подивилася крізь скло. Зараз вона бачила джерело смороду – це горів замок.

Не встигла вона повністю усвідомити, що відбувається, як один із коротко пострижених ченців, яких вона бачила на подвір’ї замку кілька тижнів, вийшов з–за рогу, якого вона могла частково бачити, висячи на плечі Шпаєра. Катаріна помітила, що в нього через груди висів бандольєр, обвішаний різнокольоровими мішечками замість ладунок з порохом чи кулями. У правій руці домініканець тримав рапіру, а в лівій — пташине перо. У ситуації, в якій опинилася Катаріна, ви теж не з’єднаєте факти дуже швидко, тож перш ніж вона встигла подумати, що це дивно, меч пронизав спину Шпаєра приблизно за дюйм від її шкіри, найманець захрипів і важко впав на стіну, придушивши її стегно. Катаріна скрикнула. Це врятувало Шенка, який повернувся на п’ятах до того, як домініканець витягнув клинок зі спини його товариша. Він вистрілив з пістолета прямо в обличчя ченця. Знову почувся сухий тріск, і Катаріну огорнула густа хмара їдкого диму, що змусив її закашлятися ще голосніше. Монах упав, тягнучи за собою рапіру. Лезо з клацанням вискочило з спини Шпаєра. Дівчина відчула, як найманець, який тримав її, сповзає по стіні, і їй стало погано.

Тим часом Шенк витягнув її з–під свого супутника і поклав на підлогу поруч. Катаріна кашляла і плакала, зовсім не розуміючи, що відбувається. Чорноволосий найманець коротко оглянув друга.

– Курва мати! – Він повернувся до Катаріни. – Бачиш, дівчино, що тут відбувається? Може, курва, сама підеш?

Вона кивнула, не в змозі розгледіти крізь сльози, як власні, так і ті, які видавив дим. Катаріна відчула, як найманець розрізав її пута, підняв на ноги й потягнув на подвір’я. Вона слухняно дозволила себе вести, думка про опір зникла. Їй просто хотілося вибратися із замку.

Коли вони вийшли на подвір’я, вона витерла очі рукавом і побачила свій особистий кошмар. Стайня була у вогні, стріляючи язиками вогню на десяток ліктів у висоту та обвуглюючи зубчасті стіни замку. Майже у всіх вікнах фортеці також палав шалений вогонь. На площі лежали мертві тіла солдатів батька та шведів, а на протилежному боці подвір’я йшов запеклий бій. Зграя строкатих найманців якраз влітала через ворота. Шенк свиснув, побачивши їх. Вони помітили його і за його сигналом кинулися в середину бійки між шведами та ченцями.

Чорноволосий найманець смикнув її за руку. Катаріна слухняно пішла за ним, відчуваючи його хватку на своєму зап’ясті. В іншій руці він тримав уже не пістолет, а меч. Вони йшли вздовж стіни. Дівчина відчула позаду мовчазну присутність Краузе, але не обернулася, бо дорогу їм загородили троє шведів і чернець, який, крім рапіри, тримав щось у лівій руці. Поки вони спостерігали, один із драгунів закричав і схопився за власне обличчя, кинувши свою зброю, хоча ніякого удару він не отримав. Двоє інших намагалися пробити неймовірно швидкі удари домініканця. На мить