read-books.club » Фантастика » Пси господні, Марчін Швьонтковський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

102
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пси господні" автора Марчін Швьонтковський. Жанр книги: Фантастика / Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Пси господні, Марчін Швьонтковський» була написана автором - Марчін Швьонтковський, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фантастика / Наука, Освіта".
Поділитися книгою "Пси господні, Марчін Швьонтковський" в соціальних мережах: 

1633 рік. Тридцятилітня Війна. Німецький Райх. Але це не наша історія. Це історія в якій є можливими маніпуляції з природою шляхом етеромантії: маніпуляцій з словами (арамейською мовою) і каталізаторами. Це світ, в якому є люди, які можуть "працювати" з "прецизіями", а є люди, які до їх дії інертні. Це історія небагатьох людей, що повинні знайти своє місце в круговерті подій.
Поки що це перший том з обіцяної тетралогії.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 112
Перейти на сторінку:

МАРЧІН ШВЬОНТКОВСЬКИЙ

ПСИ ГОСПОДНІ

Видавництво SQN, Краків, 2023

Переклад: Марченко Володимир Борисович

Присвячую тисячолітній Династеї

ПРОЛОГ

1625 рік

Джамбаттіста Монтальто, архіпресвітер Римської колегії, magister artium протягом п’яти років і алхімік на службі у Його Святості Урбана VIII, боявся.

Йому було страшно, як ніколи за всі його сорок шість років життя. Він так боявся, що кожна тінь, кожен підвищений голос і театральний шепіт, з якими він стикався на вузьких вуличках бідної частини Риму, такої відмінної від добре відомих яскравих алей Ватикану, змушували його дихати прискорено, а шлунок стискало Він ховався. І Рим — жахливе місто, у якому можна сховатися.

Колишній викладач папської академії абсолютно не знав метрополії, до якої він змушений був тікати. Він не почував себе як вдома в брудних провулках, смердючих тавернах чи галасливих борделях, він не звик падати в калюжі, повні брудної води та сечі, уникати багатих екіпажів, у яких сам він ще нещодавно грів сидіння, або розмовляти з людьми, які за милю відчували його вчену італійську мову, густо переплетену з класичною латиною.

Він опинився в іншому світі, де йому було погано. І він робив помилки.

Монтальто знав про це. Він був достатньо розумний, щоб знати це, але недостатньо досвідчений, щоб всього цього уникнути; отже, він зрозумів, що його втеча з церковного міста була лише відстроченням неминучого. Рим був прошитий донощиками щільніше, ніж благородний шовк сріблом, і Джамбаттіста впадав у вічі навіть своїми доглянутими, ніжними долонями.

Долоні. Він знову виявив, що стоїть біля стіни, біля якої його штовхають перехожі, і дивиться на свої пальці у світлі дедалі холоднішого сонця, ніби він щойно усвідомив їхнє існування. Раніше це була частина тіла, як і будь–яка інша – ніс, ноги, спина. Тепер вони стали ненависним баластом, тягарем, який він хотів би відрізати на самих зап’ястях і викинути в ринву, а потім повернутися, негайно повернутися до університету й продовжувати читати лекції Libri quattuor sententiarum дияконам; без рук, але все ще щасливий, з ордою слуг, якими ті замінять цю теоретично необхідну частину тіла... Зрештою, він старався. Його передпліччя, сховані під рукавами сорочки, були всіяні шрамами від ножів.

Почало темніти. Джамбаттіста, розбитий горем, рушив до свого нинішнього притулку – кімнати в другосортній корчмі. Він давно не змінював місця проживання, що посилювало його страх. У нього починали закінчуватися гроші, отримані від продажу багатої сутани з прикрасами. Коли він дістався до місця, єдиним світлом було світло від смолоскипів, які несли в руках окремі перехожі. У кінці вузенької вулички знаходилася забігайлівка для кондотьєрів — звідти, як завжди, чулися звуки бійки. Усе здавалося звичайним, але саме ця буденність його й турбувала. Навіть коли він піднімався сходами на другий поверх, він відчув, що щось не так. Але він змусив себе проігнорувати це почуття, відкинувши його як абсолютно ірраціональне.

Поспішний іспит сумління, який він провів із серцем, що дико билося, між скрипом сходів і наступними, не приніс йому особливого успіху. Він уже робив це тисячі разів за останні два місяці. Він спробував усе. Гортав книжки, старовинні й церковні, шукав рецепти. Він навіть таємно звертався до кількох єретичних джерел. Нічого Нарешті він вирішив помолитися, вперше за багато років — щиро; коли молитва не допомогла, він почав постити й таємно умертвляти себе, так що до цього дня його спина горіла від спогаду про батіг. Після втечі він продовжував калічити себе, але тільки від безвиході, так само, як і напивався від розпачу. Нічого. У нього це все ще залишалося. Єдине, на що він не пішов, — це зізнання, але, мабуть, треба було б бути зовсім дурним, щоб зізнатися комусь із колег, бо тоді — зрозуміло: темниця,

1 2 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пси господні, Марчін Швьонтковський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пси господні, Марчін Швьонтковський"