Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

«Дурник… Вірить, що світ об’єднався проти нього, і напевно вважає мене винною у всьому. Нема кому йому розповісти, що державні службовці не підтримують доглядачку, а висловлюють своє ставлення до Жовтої ради», – подумала Міка, відчуваючи до Лонса щось на кшталт жалості.

На жаль, його батько викликав зовсім інші почуття.

– Постривайте, – вирішила вона раптом. – Візьму дещо.

Повернулася в кабінет, поспіхом попрощалася з помічником, взяла вибрані листи…

– Не страшно? – Райл глузливо провів її поглядом.

– Не сьогодні.

– Шаль не забудь! – крикнув він услід. – Навіщо вона тут висить, якщо ти нею не користуєшся? Місце займає!

«Про всяк випадок», – повертатися Міка не збиралася.

Зараз не зима, а другий день місяця Клена. Вечори прохолодні, але кутатися у вовняну тканину нема жодного бажання. Та й блакитний колір надто впадав у очі. Хтозна, які у «випалювачів» чудасії… Не те щоб Міку лякало чиєсь несхвалення, проте не варто ризикувати. Нехай молодий ейрон заспокоїться. Не вистачало ще нажити ворога через одяг.

«Досить! Мишці більше не треба ховатися. Я вибрала боротьбу і не відступлюсь. У мене є ціль. А Лонсу час звикати до Шазіліра!» – проте Міка не повернула назад.

Відсахнулася від гілки, що майнула за вікном, здригнулася через легкий скрип дверей…

Знайомий до дрібниць магістрат здавався чужим і неприязним, і навіть присутність губернатора не могла зруйнувати принесену «випалювачами» атмосферу ворожості.