Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

Попри все, дона Розилда не втратила силу духу, не похитнулось її неухильне бажання піднятися вгору соціальною драбиною, що вела б її у світ багатіїв. Безсонними ночами (часто вона не могла заснути, вибудовуючи нові стратегії) дона Розилда твердо вирішила, що її молодша донька не дістанеться ще одному якомусь Мораїсу. Для Флор вона обере достойного чоловіка, справжнього аристократа, дипломованого лікаря або ж багатого комерсанта. Дона Розилда готова була чіплятися зубами і нігтями, щоб відвоювати той її останній бастіон. Такого, як із Розалією, вона більше не допустить. На відміну від Розалії, Флор була слухняна і розсудлива, її не лякала перспектива засидітися в дівках, вона не базікала щомиті про заміжжя і не обурювалася, коли мати заборонила їй фліртувати з пересічним службовцем, продавцем із крамниці дріб’язку і португальцями, які торгували в хлібному магазині. Вона спокійно корилася, не здіймала галасу, не замикалася в спальні, погрожуючи самогубством, як це робила Розалія, коли дона Розилда, дбаючи про її майбутнє, забороняла навіть щонайневинніше кокетство. І ось результат — Розалія заміжня за цим нікчемою, навіть не комерсантом, а простим механіком, робітником! Який жах! Та його становище у суспільстві ще нижче за їхнє! І нехай він хороший майстер, нехай непогано заробляє, нехай — хороший чоловік для її дочки, але річ у тім, що з ним Розалія не лише не піднялася вгору по суспільній драбині, а й опустилася ще нижче, завдавши чималих клопотів доні Розилді, яка, звісно ж, розраховувала зовсім на інше. О ні, з Флор усе буде інакше, більше дона Розилда так не помилиться.

Поки дона Розилда виношувала плани і будувала стратегії, Флор ставала дедалі відомішою викладачкою кулінарного мистецтва, зокрема баїянської кухні. Флор змалечку розвивала Богом даний талант, іще в дитинстві вона шаруділа рецептами і гримала баняками, переводила сіль, цукор і продукти на різноманітні соуси. Вона весь час діставала замовлення на баїянські страви, її часто просили допомогти приготувати ватапу[18] і ефо[19], мокеку[20] і шіншін[21] як для найбільших свят, так і для сімейних вечорів у тітки Літи й Дороти Алвес, де збиралося багато гостей, тому їжі готували з запасом. Згодом про талант Флор дізнавалося дедалі більше людей, до неї приходили по рецепти, а багатії запрошували до себе додому з проханням навчити готувати ті чи ті особливо складні страви, заправки та соуси. Дона Детінья Фалкау, дона Ліжія Оліва, дона Лаурита Таварес, дона Івані Силвейра та інші «впливові» сеньйори, дружбою з якими дуже пишалася дона Розилда, рекомендували її своїм подругам, тому Флор не сиділа склавши руки. Саме одна з цих вельмишановних пані подала ідею започаткувати школу, де проходитимуть теоретичні та практичні заняття, вона ж зголосилася платити за це, запевнивши Флор, що то достойна винагорода за працю чудової викладачки й до того ж хорошої подруги, а не оплата послуг кухарки. До таких улесливих хитрощів вдавалася Луїза Силвейра, знатна сержипійка, надзвичайно винахідлива і дворушна особа.

Але попри те, що школу вже було відкрито давніше, справжні уроки Флор почала давати лише після від’їзду Розалії й Мораїса в Ріо-де-Жанейро. Механік вирішив, що відстань між Кабулою й Ладейрою-до-Алву недостатня, і зажадав, щоб їх із тещею розділяв океан, — так сильно він зненавидів дону Розилду, цю «мегеру» або, як він любив казати, «цю чуму, війну і голод!».

Школа процвітала. Навіть пані з елітних районів Канели, Гарсії і Барри приїжджали опанувати секрети солодкої оливкової й пальмової олій; однією з перших зголосилася дона Маґа Патерностро, заможна, впливова пані, натхненна пропагандистка кулінарних талантів Флор.

Час збігав, спливали роки, а Флор не поспішала створювати сім’ю; дона Розилда вже починала турбуватися з цього приводу, адже її донька давно вже була не юна дівчина. Флор лише знизувала плечима і думала тільки про школу. Приїхавши якось до них у гості з Назаре, Ейтор — а його художні здібності завжди були очевидні — намалював кольору вивіску і повісив її на балконі:

КУЛІНАРНА ШКОЛА «СМАК І МИСТЕЦТВО»

Ейтор колись прочитав був у газеті чималеньку статтю про відкриття школи «Знання і мистецтво», засновану таким собі Анізіу Тейшейру, який нещодавно повернувся зі Сполучених Штатів. Замінивши у цьому модному словосполученні слово «знання» на слово «смак», він адаптував його відповідно до захоплень сестри. Поруч із вигадливими літерами красувалось елегантне тріо схрещених ложки, виделки та ножа, що вдало доповнювало загальну концепцію задуму. (Якби цей «витвір мистецтва» було створено нині, Ейтор цілком міг би влаштувати виставку своїх полотен і продати деякі з них за добрі гроші. Втім, у ті далекі часи залізничний службовець міг розраховувати хіба на похвалу матері, сестри та однієї з учениць Флор, дівчини з променистими очима на ім’я Селеста.)

Грошей, які Флор отримувала за уроки, цілком вистачало, щоб утримувати помешкання, а також на скромні витрати маленької сім’ї, усілякі побутові дрібнички і, звісно, їх відкладали на придане і на майбутнє весілля. Але насамперед ці заняття заповнювали час Флор і хоч трохи звільняли її від необхідності вислуховувати постійні нагадування дони Розилди про те, чого їй коштувало виростити і виховати двох доньок, і безперечно, про те, що Флор потрібно щонайшвидше знайти такого чоловіка, який витягнув би їх звідси, з тієї Ладейри-до-Алву, у краще, багате життя елітних районів Барри, Ґраси і Віторії.

Одначе, здавалося, Флор геть не цікавило ні кохання, ні заміжжя. На вечірках вона танцювала то з одним, то з іншим юнаком, вислуховувала компліменти, привітно всміхалася, та й по тому. Не зворушили її й пристрасні благання студента-медика, веселого паранайця, любителя розважитися і пофліртувати. Флор була байдужа до його залицянь, хоча дона Розилда так і загорілася: нарешті студент, майже бакалавр, шукає прихильності її дочки.

— Та не подобається він мені… — рішуче заявила Флор. — Якийсь наче пес коростявий…

Ані вмовляння, ані сварки розгніваної дони Розилди не змусили її змінити думку. Дона Розилда вже почала панікувати: невже повториться історія з Розалією, невже Флор така ж уперта, як її сестра, і сама обере собі нареченого? Дона Розилда звикла вважати, що у молодшої доньки характер покійного Жиля й вона будь-що підкориться материній волі, а Флор, бачте, і знати не хоче цього студента, який, до слова, незабаром закінчує університет, а його батько — відомий латифундист із Пара, власник пароплавів і островів, каучукових лісів і какаових плантацій, диких індіанських племен