read-books.club » Сучасна проза » Дона Флор та двоє її чоловіків 📚 - Українською

Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

239
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дона Флор та двоє її чоловіків" автора Жоржі Амаду. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 161
Перейти на сторінку:
ризик, Антоніо спробував сам братися за дрібний ремонт. Мав спритні руки і ясний розум: не існувало секретів у роботі автомобільних моторів, що йому їх не цікаво було розгадати. Звісно, він не має ні освіти, ні статків, утім жоден механік не може з ним зрівнятися. У нього є свій стабільний заробіток і навряд чи доні Розилді вдасться знайти кращого чоловіка для Розалії, бо ж і вона не принцеса і не власниця какаових плантацій — немов ножем відрізав Ліма своїй пихатій і сварливій сусідці.

Інші знайомі підтвердили цю інформацію про Антоніо, і дона Розилда, порадившись зі своїм кумом д-ром Луїсом Енріке — який зажив слави мудреця і завжди давав тільки слушні поради — ретельно зважила всі «за» та «проти» і вирішила на користь механіка.

Авжеж, це не той зять, про якого вона мріяла, не принц блакитної крові з повними золота скринями. Та принаймні в його жилах текла благородна кров — його далеким предком був принц африканського племені Обітіко, який свого часу переїхав в Баїю рабовласником; проте з часом до благородної крові домішалася плебейська кров деградованих португальців і голландських купців, завдяки чому на світ і з’явився цей мулатик — симпатичний смаглявий хлопчина з приємною усмішкою. Не було в нього і повних золота скринь; заощаджених механіком грошей не вистачило навіть на невеличкий будиночок. Зате Розалія шаленіла від жагучої пристрасті і навіть чути не хотіла про сумнівне походження й убогі заощадження Антоніо, тож доні Розилді нічого не залишалось, як відступити перед доччиним бунтарством та агресією: Розалія зухвало відповідала матері і дратувалася через будь-яку дрібницю. І ось, під час п’ятого чи шостого вечірнього візиту, дона Розилда зауважила, що у накрохмаленому білому костюмі, капелюсі набакир і напастованих до блиску черевиках Мораїс мав пречудовий вигляд.

Закохані саме горнулись одне до одного, ніжно дивились одне одному у вічі, тримаючись за руки, мило шепотіли всілякі дурниці, аж раптом із холодної тіняви сходів своїм інквізиторським їдким голосом до них звернулася дона Розилда:

— Розаліє, доню, може ти познайомиш мене зі своїм залицяльником?

Тремтячим від страху голосом, ковтаючи слова Розалія представила зніяковілого Мораїса матері, яка, не церемонячись, одразу ж накинулася на нього:

— Моя дочка не фліртує з чоловіками наліво і направо, не підморгує їм на кожному кроці, за ручку з коханим сама не ходить, не для того я її виховувала, щоб вона розважалася з усякими галайдами.

— Але ж я…

— Той, хто хоче спілкуватися з моєю донькою, повинен спершу озвучити свої наміри.

Антоніо Мораїс запевнив дону Розилду, що в нього лише серйозні наміри щодо Розалії, що він уже не якийсь хлопчисько і не збирається нікого обманювати. А потім із готовністю та виваженістю дав відповіді на весь ретельно спланований допит дони Розилди, яка з перших вуст переконалася в достовірності отриманої про нього інформації, особливо стосовно доходів від майстерні.

Дона Розилда врешті схвалила їхнє спілкування, й механіку було офіційно дозволено приходити вечорами до них на ґанок, де відтепер Розалія чекала на нього, сидячи на стільці. Дона Розилда з вікна ревно пильнувала сімейну честь: не на втіху різним гульвісам виховувала вона своїх дочок. Тому, щойно Мораїс ледь торкався тремтячою рукою до ніжної дівочої долоні, зверху відразу чулося докірливе кахикання дони Розилди:

— Розаліє!

Тому не дивно, що механік поквапився з заручинами, бажаючи якомога швидше отримати повну свободу дій і звільнитися від цього нестерпного контролю. Тепер наречений став частіше бувати в їхньому домі, ходити з Розалією в кіно на недільні ранкові сеанси, куди з ними незмінно вирушала Флор, яка повинна була пильно стежити, щоб закохані не цілувалися і не горнулися одне до одного; дона Розилда вимагала максимальної поваги до доньки. Але Флор не була підлою нишпоркою; чудово розуміючи і підтримуючи сестру, вона відверталась спиною від неї і майбутнього шваґра, поринала з головою у фільм, жувала цукерки і не звертала жодної уваги на закоханих, охоплених пристрастю палких поцілунків.

Як до, так і після заручин дона Розилда намагалася поводитися якомога люб’язніше, щосили приховуючи не надто світлі сторони свого кепського характеру. Їй будь-що треба було видати доньок заміж, а з Розалією й чекати вже не було коли, бо ж дівчат на виданні було хоч греблю гати, а юнаків сильно бракувало. І дона Розилда прекрасно розуміла, що видати доньок заміж — нелегка справа. До того ж майже всі її знайомі вважали, що механік — хороший варіант. А дона Ельвіра, мати трьох набурмосених, тілистих незайманок, приречених на довічну безшлюбність, навіть підсилала їх свататися до Мораїса. Ті шерепи обступили бідолашного, відверто і багатообіцяльно посміхалися йому, але затягнути Мораїса в ліжко їм не вдалося. До того ж, міркувала дона Розилда, Мораїс працьовитий і вихований, тож після одруження його не важко буде прибрати до рук, щоб слухався любу тещу. Втім, тут вона помилялася: зять згодом її ще не раз здивує.

Яка насправді людина дона Розилда, механік дізнався лише після весілля. Вони вирішили всі разом оселитися на другому поверсі будинку на Ладейрі-до-Алву — дуже зворушливе та економне рішення: менше витрат іще й уся сім’я вкупі, адже здавалося, що ні Мораїс, ні дона Розилда й уявити не можуть, щоб жити окремо. Розалія була категорично проти цих безглуздих задумів, нагадуючи, що «сім’ю створити — своє гніздечко звити», але як могла піти проти солодкої ідилії матері та коханого?

Утім, не минуло й півроку після медового місяця, як з дони Розилди поперла її справжня сутність, і невдовзі зять уже казав знайомим: «Хіба лише Христос зміг би витримати життя поруч із доною Розилдою, та й то мав би спершу спробувати, бо, либонь, і Спасителю терпіння забракло».

Так і переїхали молодята туди, де дідько каже «добраніч», у Кабулу, далеко за місто. Мораїс волів їздити, стоячи на одній нозі в переповненому трамваї, що волочився, немов черепаха, та ще й протягом свого нескінченного шляху час до часу сходив із рейок, а тому весь час запізнювався; волів виходити з дому вдосвіта, щоб встигнути до відкриття в майстерню, розташовану поблизу Ладейра-дос-Ґалес; він ладен був жити в дрімучому лісі, де шипіли отруйні гримучі змії, панували Ешу і вільно блукали стежками містичні духи кандомбле[17], завдаючи людям усілякого лиха; він був згоден на будь-що, аби тільки не під одним дахом із тещею. Що йому якісь гримучі змії чи Ешу!

На другому поверсі будинку на Ладейрі-до-Алву залишилася квітнути лише юна Флор — чарівна дівчина з ніжним личком, високими грудьми і пишними стегнами — і дона Розилда, яка ставала чимраз уїдливіша й скаженіша. Після

1 ... 18 19 20 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дона Флор та двоє її чоловіків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дона Флор та двоє її чоловіків"