Читати книгу - "В пошуках правди, Кетрін Огневич"

І Фраент був правий. В Лліріані я отримала чимало життєвих уроків і жоден з них не був приємним. Але... Але якщо я буду чіплятися за це, за ці спогади, хіба тоді стане легше? Хіба зможу відпустити минуле і насолоджуватися життям, про яке мріяла? Я не хочу так. Не зможу. Адже це не життя! Лише існування...

І цей дар — бачити майбутнє... Хіба все буде інакше, якщо я позбудуся його назавжди? Адже завдяки йому я зустріла стількох різних людей і потрапила до іншого світу! Хіба не буду сумувати за цим?

Я була б лицеміркою, якби заперечувала цей факт. Адже ці пригоди — найцікавіше, що траплялося в моєму житті! Так, не всі вони були сповнені щасливими моментами, але цього б ніколи не трапилося зі мною, якби я була звичайною людиною. Чи хотіла б я позбутися цієї частини мене? Ні. Можливо раніше, але не зараз. Не тоді, коли усвідомила, що переді мною відритий шлях до пригод та інших світів, про які я стільки не знаю. Але хочу дізнатися!

І, можливо, колись я отримаю все те, про що мріяла. На все свій час...

— Знаєш, Фраенте, а з тебе вийшов б непоганий психолог, — нарешті сказала я драконові і почула радісне гарчання. Хто б знав, що драконти так сміються!

— Радий це чути, Кассандро. То що будемо робити? 

— Давай повернемося назад? — запропонувала я Фраенту і на мить мені здалося, що я побачила драконячу посмішку. Ну, принаймні я сподівалася, що це посмішка, бо такої кількості зубів я ще ніколи не бачила!

— З радістю!

***
Після повернення я таки допомогла Таріку знайти його сестру. За допомогою намиста Амари, я зрозуміла що вона дійсно тут, на Землі. Проте дівчина була тут в компанії королівського чаклуна і між ними точно щось було, судячи з пристрасного поцілунку в моєму видінні. Тарік, звісно, був не в захваті, але після цього я його більше не бачила. І так, мої здібності знову повернулися до мене. І ще я раділа як маленька дитина, бо змогла провести час разом зі своїми братами. Як? Все просто.

Одного дня я прийшла до номеру, який ми знімали разом з Фраентом, і побачила там Піта та Оллі. Мій вереск певно перелякав усіх сусідів, бо я не очікувала побачити їх знову, та ще й обох. І все це завдяки Фраенту. Не знаю, щоб я робила без нього.

Втім, зараз в мене були інші справи, через які я опинилася в Нью-Йорку. Саме зараз я перебувала в кав'ярні та стежила за білявкою, яка літала по залу як Флеш, в той час як інші офіціанти ледь рухали ногами і повзали як мухи

— Привіт, будете щось замовляти? — нарешті запитала мене дівчина, коло опинилася коло мого столику. Мій погляд зупинився на бейджі з її ім'ям, Лані. Отже, ось вона яка — латариніанська принцеса! Вона була не дуже високою, але стрункою. І вона точно була старше за мене. Можливо, їй десь двадцять п'ять чи трохи більше. І ще мені здалося, що вона була трохи втомленою.

— Лате, будь ласка. 

— Щось ще?

— Ні, дякую.

— Добре. Ваше замовлення буде через кілька хвилин. Якщо захочете замовити щось ще — покличте мене! 

Коли вона пішла, я зрозуміла одну річ — Лані жила життям звичайної людини. І я навіть трохи позаздрила їй. Але тієї ж миті мені стало сумно, адже через мене її життя може змінитися. І не факт, що їй це сподобається... Що ж, сподіваюсь, колись вона це зрозуміє і пробачить мені. А поки що залишилося придумати, як саме розповісти їй правду про те, ким Лані була насправді...

***КІНЕЦЬ***

На цьому історія Кессі не закінчується — ми ще зустрінемо її, і не один раз. Адже зараз на нас чекає нова історія, про латариніанську принцесу, з якою Кессі зустрілася вже наприкінці цієї історії. І це почнеться незабаром — старт історії про Лані буде 1го лютого!  Тож до зустрічі в новій історії, любі читачі!

Ваша Кетрін

Кінець