Читати книгу - "Провісниця, Кетрін Огневич"

— Закінчила огляд, землянко? 
 
— Так. Проте, не називай мене так, — пробурмотіла я, зачинивши за собою двері, що ведуть у ванну. 
 
— Я подумаю.
 
— Одразу видно, що манерам тебе не навчили. Якщо вже не хочеш звертатися до мене на ім'я, я робитиму так само - зватиму тебе бовдуром. Ось так-то! — Хлопець спантеличено втупився на мене, немов не розумів, про що я говорю.
 
— Це має щось означати?
 
— Ага, у цього слова є багато синонімів. Наприклад, ідіот, дебіл, дурень...

Я навіть не закінчила перераховувати інші варіанти, коли він за два кроки перетнув простір, що залишився між нами, і навис наді мною, немов тінь. 
 
— Я не дозволю себе ображати якомусь... дівчиську! — випалив хлопець, хоча я впевнена, що він хотів сказати щось інше. Ой, схоже, я його трохи розлютила!
 
 — Тоді будь ввічливим, тільки й усього, — пробурмотіла я у відповідь на його гнівну тираду, а потім просто обійшла його, і як ні в чому не бувало плюхнулася в одне з крісел. Якийсь час він так і стояв на тому місці, де я його залишила, а потім розвернувся і зробив те саме. Сівши на сусідньому кріслі, хлопець зміряв мене поглядом своїх небесних очей і хмикнув.
 
— А ти не така вже й скромна, якою здалася на перший погляд, - сказав він, задумливо потираючи підборіддя, а я у відповідь могла лише посміхнутися.
 
— Зовнішність оманлива, принце. До того ж, скромність і я — поняття не сумісні. 
 
— Гаразд, мабуть, я трохи погарячкував. Мушу визнати, мене ще ніхто не змушував няньчитися з дівчатами, які з'являлися тут з інших світів.
 
— А такі тут були?
 
— Так, але не з Землі.
 
— А є ще інші світи?
 
— Звичайно, їх досить багато. Навіть складно назвати приблизну кількість, але приблизно більше сотні... А ти що, не знала?