read-books.club » Фентезі » В пошуках правди, Кетрін Огневич 📚 - Українською

Читати книгу - "В пошуках правди, Кетрін Огневич"

42
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "В пошуках правди" автора Кетрін Огневич. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «В пошуках правди, Кетрін Огневич» була написана автором - Кетрін Огневич, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "В пошуках правди, Кетрін Огневич" в соціальних мережах: 
Я гадала, що дізнаюсь, хто я, опинившись в Лліріані. Натомість в мене з`явилося ще більше питань, а той, кому я довірилась, зрадив мене. Крім того, на моєму шляху зустрівся дракон, який впевнений в тому, що я можу знайти зниклу латарініанську принцесу. Проте, як я маю це зробити, якщо не маю своїх сил?

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 20
Перейти на сторінку:
Невже я знову повернулася додому?

Як тільки я розплющую очі, то одразу помічаю навколо себе доволі знайомий краєвид – кукурудзяне поле, дуже схоже на те, яке було неподалік від мого будинку.

“Невже я знову повернулася додому?”, було першою думкою, коли я почала ощиратися навкруги. Якщо подумати, таке поле можна було знайти будь-де. В кожному штаті Америки, в кожному маленькому містечку.

І я повернулася подумками до свого магічного переміщення з Лліріану. Кілька хвилин тому я стояла коло королівського  палацу, не в силах винести присутності того, хто був моїм першим кохання і того, хто розбив моє сердце. Фабіан де Туреліо, старший син лліріанського короля... Я гадала, що мої почуття були взаємними. Проте, як виявилося, мене просто використали. І задля чого? Щоб здійснити якесь дивне пророцтво,  яке колись побачив один із найпрадавніших віщунів Лліріану.

Мене обурювало те, що хлопець намагався довести, що він непричетний до задуму свого батька. Втім, я йому не вірила. Ті крихти довіри, які нещодавно зародилися в моєму серці після тої подорожі до Закаріанських садів, розбилися вщент.

Фабіан знав про те, як важко мені сходитися з людьми. Знав, і все одно зрадив мене. Збрехав про те, ким він був насправді. І це прекрасне почуття, яке нещодавно гріло своїми теплими обіймами моє серце, тепер приносило нестепний біль. Напевно, коли я тримала в руках амулет і думала про своє повернення на Землю в пошуках зниклої принцеси з Латарініану, подумками перенеслася до своїх почуттів, а не до своєї мети.

Я миттю опинилася на ногах і попрямувала до стежки, яка простягалася прямісінько переді мною і ховалася серед кукурудзяних стеблів. Невдовзі я опинилася прямісінько перед своїм будинком, от тільки виглядав він зовсім інакше: незаймано-білий колір фасаду перетворився  на  чорний, вікна були розбитими, а двері… Їх взагалі не було. Складалося враження, наче їх зруйнували. Або ж взагалі поцупили. Що ж тут сталося?

Я зайшла всередину, але й тут все було майже так само, як і ззовні. Наче пожежа не оминула жодної ділянки в будинку. Меблі, декор – все це було або ж частково цілим, або ж зруйнованим і перетвореним на попіл. Я дійшла до своєї кімнати і зраділа, коли побачила, що щось таки вціліло. Моя кімната, на відміну від інших, постраждала не так сильно від вогню, який так нещадно поглинув більшу частину батьківської власності. 

Я одразу попрямувала до гардеробу, де відчинивши двері, дістала зі схованки свої альбоми з дитячими малюнками та фотографіями, які ховала від батька. Ви, певно, зараз запитаєте мене, чому я їх ховала, еге ж?

Насправді, в мене є відповідь на ваше питання. Після смерті матері батько віддалявся від мене. А згодом й взагалі почав звинувачувати мене в її смерті. Нібито вона загинула саме через мене і то був не нещасний випадок, як колись він казав нам.

На фотографіях була я зі своєю мамою, коли ще була зовсім маленькою. На жаль, їх залишилося не так багато, оскільки батько знищив майже всі знімки, які в нас були. З його слів, йому не хотілося бачити нагадування того, що сталося в минулому. І, звісно ж, він звинувачував в цьому саме мене.

Мені вдалося зберігти лише кілька з них. Там мама була дуже щаслива і посміхалася, тримаючи мене на руках, поки я бавилася з іграшками. Була ще одна фотографія, де була я з мамою та братами. На цьому знімку ми були такі кумедні: обличчя кожного було замазане слідами від борошна та вершків, а на вустах задоволені посмішки. Я пам’ятаю цей день й донині. Проте, здавалося б, це було так давно, наче вічність тому…Чим старше я ставала, тим більше змінювалися відносини з моїми братами. Піт ставився до мене вороже і часом поводився доволі зухвало. Тільки з молодшим братом, Олівером, в мене були теплі стосунки, завдяки чому нам легко було в спілкуванні.

Де ж вони тепер?

Судячи з руйнувань будинку, вони вже давно не мешкають тут. Напевно переїхали кудись… Цікаво, що саме тут сталося? І чим закінчилася тоді розмова Піта з батьком? Адже брат вважав, що гроші в сім’ю приносив саме батько, проте аж ніяк не молодша сестричка, яка працювала й вчилася одночасно. Напередодні мого зникнення в порталі, я розповіла йому правду, на яку брат відреагував з подивом. Він навіть й гадки не мав, що батько використовує зароблені мною гроші зовсім для інших цілей…

Я повернула фотографії назад до скрині і поклала її до рюкзака. Що ж, певно, треба дізнатися, де ж мої рідні, перш ніж рушати на пошуки загадкової принцеси, яку я маю відшукати. Я вийшла з будинку й попрямувала сусідньою доріжкою, що вела до будинку моєї подруги, Моніки. Зрештою, я сподівалася, що дівчина буде вдома. 

Дорога до будинку подруги була недовгою і через кілька хвилин я вже стояла коло ранчо родини Санчес. Як тільки я постукала у двері, то мене зустріла тиша. Невже нікого немає вдома? Зазвичай хтось з батьків Моніки іноді бував вдома вранці. Хоча, враховуючи мою вдачу, я не здивуюся, якщо вдома нікого не буде… Проте, через кілька секунд двері нарешті відчинился і я побачила міссіс Санчес, маму Моніки.

— Вітаю, міссіс Санчес! Як справи? — привіталася я з жіночкою, проте мене трохи злякала її реакції. Замість знайомої мені посмішки, яку я завжди бачила на обличчі цієї жінки, я бачила тотальну розгубленість та подив. Вона так раптово зблідла, що наступної миті втратила свідомість.

Дідько! Невже я її так налякала?

Ну, може, після переходу через портал моя зовнішність була трохи інакшою, але ж не настільки!

Я погукала її чоловіка, але ніхто так і не відгукнувся. Напевно, міссіс Санчес була вдома сама. Я зайшла до будинка та спробувала підняти жінку з підлоги. Звісно, з першої спроби в мене не вийшло, проте через деякий час мені все ж вдалося донести її до гостьової зали. Я поклала міссіс Санчес на софу, а сама швиденько побігла на кухню та кинула рушник під воду. Викрутивши рушник як слід, я повернулася назад до гостьової та обережно провела рушником по обличчю міссіс Санчес. Через кілька хвилин, жінка все ж прийшла до тями. Проте, побачивши мене, одразу відсахнулася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В пошуках правди, Кетрін Огневич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В пошуках правди, Кетрін Огневич"