Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

– Далі Моно, ти не виходиш за межі цієї кімнати. Все що потрібно, буде приносити Франческа. Що до тебе, – звернувся король до Боні. – Є якісь родичі в тихих поселеннях?

– Є тітка, – обережно відповіла дівчина.

– От і добре. Зараз тебе перенесуть до неї.

– Ваша величність, будь ласка… – почала було вблагати короля Боня.

     Але я її перебила і схвативши за руки, тихо зашепотіла:

– Боня, послухай, так справді буде краще. Яшка певно вб'є мене, як дізнається якій небезпеці ми тебе наражали. Це тимчасово, повір мені. Як тільки спаде напруга і ми виведемо усіх на чисту воду, ти відразу повернешся, обіцяю. Даю слово хаврора. А воно, щоб ти знала, нерушиме, – завірила її я і дівчина потроху заспокоїлась та підійшла попрощатись з Яшкою.

– Що ж, якщо всім усе ясно, я вас покидаю. Адалін руку, – промовив король та й сам же схватив мене за руку і в мить ми перенеслися в його покої.

– Попереджати треба, – перелякано видихнула я, бо неочікувала такого різкого переносу. 

– Я ж сказав щоб ти руку дала, – просто відповів король, ніби це щось пояснювало.

     Я промовчала всідаючись невдоволено на дивані і показуючи йому, що готова слухати якої мами він мене сюди притягнув.

– Не роби такий не вдоволений вигляд. Встигнеш ще з ними поспілкуватись. Є новини по Лані. Мої люди, що стежать за її батьком, повідомили що цієї ночі вона вийшла з ним на зв'язок  і сказала певно кодову фразу  “вишневий цвіт”. Думаю у них був якийсь запасний обговорений план. Через декілька хвилин він зв'язався зі своїм першим заступником, молодим вігором Вільгельмом. Він до речі маг, до того ж бойовий. Так от йому він теж сказав фразу “ Вишневий цвіт”. Думаю передачею знаряддя вбивства буде займатися саме він. Тому будь готова. Коли ми дізнаємось де буде проходити передача, ми перехопимо його і в тебе буде не дуже багато часу на перевтілення. Думаю Лана попросить мене відвідати якийсь салон чи магазин для суто жіночих штучок. Їй треба хоч на годинку покинути замок, бо сюди йому ніяк не проникнути не поміченим.

– Мені треба хоча б двадцять хвилин і це  ще без голосу?

– Над записом голосу працюють вже. Він в тебе буде раніше.

– Тоді добре. Думаю встигну. А якщо вони якось зможуть проникнути у замок і передати на території? Яшка ж он навіть пробрався.

–  Яшку влаштували на роботу і не без допомоги цього дивного Моно я думаю.  А в них на це точно не має часу. Вони ж не знають в який момент може закінчитися відбір. Тому ризикувати не будуть. 

–  Тоді я буду напоготові. А зараз я вже побіжу на сніданок, якщо ти не проти? – запитала його я.

– Не проти. Йди.

– Мені здалося чи ти на щось ображаєшся? – запитала я вже майже біля дверей.

– Здалося,  – буркнув він мені.

  І мені нічого не залишалося, як попрощатися і піти. Але те, що він на щось ображений мені все таки не здалося.  Ну він же не може ображатися на те, що я не першим його привітала сьогодні? Чи може? Чомусь мені здавалося, що в нього відсутні ось ці, чисто королівські амбіції. 

       На сніданку до нас приєдналася Ламірія і повідомила, що сьогодні не буде ніяких випробувань. Натомість, король запрошує на побачення вігессу Елоїзу (я відразу почала з собою внутрішній діалог: “ Так треба, вона майбутня королева. А ти що очікувала, що він після альтанки буде тільки твоїм? Та він твоїм взагалі і не буде. Їхнє зближення матиме продовження, на відміну від вашого фальшивого зближення”).

     А ми, по словам Ламірії,  маємо починати готуватися до прийому послів королівства Торос з дипломатичною місією. Відбудеться бал і наша там поведінка та безпосереднє спілкування з послами і буде нашим третім випробуванням. Королева має достойно себе показувати і на міжнародному рівні. 

  Цікавий такий міжнародний рівень, де послами, скоріш за все, будуть родичі чи близькі знайомі з рідного королівства Рейнара.

– Вігесса Ламірія. Я б хотіла з вами дещо обговорити після сніданку, якщо можна? – лагідно запитала Лана. Ох, сама чарівність, що правда з гірчинкою в середині.

– Добре, я вислухаю тебе, – погодилася вігесса. 

     Щось мені підказує, що Ланочка хоче до балу щось собі прикупити. Як же вдало в неї все складається, на її думку певно.

       Весь день до вечора я провела в кімнаті Яшки і Моно, з нами ще й трохи Жрець посидів. Вони з Моно на диво швидко знайшли спільну мову і тепер перешіптувались про щось мені не зрозуміле. А ввечері до нас перший раз прийшла Франческа і принесла усім вечеряти. 

– Ді, ти знаєш що мене щей твоєю служницею назначили. Хоч розірвись тепер, – зашуміла вона прямо з прогу так, що Жрець вирішив, що в нього є якісь невідкладні справи і Яшкі на сьогодні вистачить його сеансів.

– Ну вибач Чес.  Це ж не від мене залежить, сама розумієш, – виправдовувалася я. Між хаврорами ми були рівні, незалежно від статусу та зароблених регалій.

– Я зачіски не вмію робити, так і знай. Собі он ледве щось накручую, – повідомила вона мене, розставляючи їжу з підносу і відправляючись до Яшки.

– Як він, Чес? – запитала я її .

– Стабільний. Від мене мало що залежить Ді. Я тільки повинна напитувати його фізичне тіло, щоб воно правильно функціонувало. Все інше, то до Жерця питання, – промовила вона і почала викладати свої цілительські штучки. Я відійшла щоб їй не заважати.