Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

"Моє обличчя буде останнім, що ти побачиш у цьому житті, перед тим як я тебе вб'ю, тварюко!" - я не стала переказувати Владу останні слова, сказані мені перед тим, як його посадили в машину.

Закінчила я розповідь подіями фатального вечора.

- Як його повне ім'я? - пролунав спокійний голос Влада.

Я подивилася на нього. Обличчя повністю незворушне: немає ні осуду, ні відрази. Це мене злегка підбадьорило.

- Павло Сергійович Радовський.

- Кому ти про мене розповідала? - він несподівано змінив тему.

- Нікому! - чесно відповіла я.

Влад скептично підняв брову:

- Взагалі?

- Знає одна людина, але не тому, що я йому розповідала, - зізналася я.

- І хто він?

- Начальник охорони батька - Микола Штрихов. Це він порадив мені їхати до тебе, сказав, що в тебе гарна репутація в органах, - видала я, перш ніж подумала.

Владу не важко було домалювати розпочату мною картину маслом. Його очі невдоволено звузилися.

- А чому ти питаєш? - я спробувала його відволікти.

- Сама поворуши мізками!

Я й поворушила. І те, що вийшло, мені не сподобалося.

- Ти помиляєшся! Коля не міг! Він і є той самий охоронець, який закрив мене від кулі Радовського, - пояснила я.

- Ти сказала, що це він порадив їхати до мене. Коли ти з ним розмовляла?

- У таксі, з телефону водія. Я свій відключила!

- Так, я бачив! У розмові згадувалася моя адреса або моє ім'я?

- Ні! Але я не думаю, що це щось змінює!

Але з іншого боку - як він мене знайшов?

- Нісенітниця якась! - зітхнула я.

- Подивимося! - з цими словами він піднявся, - відпочинеш тут тиждень-другий! Коли все владнається, я за тобою приїду.

- Зачекай! Що означає - тиждень - інший? Батько і Марта з розуму зійдуть! Мені треба з ними.... О Господи, Марта! - за всім цим божевіллям, я знову не потрапила до Італії. - Який сьогодні день тижня?

- П'ятниця! - але, подивившись на годинник, виправив. - Вірніше вже субота.

- Вона мене вб'є! Я мала в четвер вилетіти до неї в Рим, - від відчаю я заплющила очі. - Найімовірніше, Марта вже все розповіла батькові.

- У якому готелі вона зупинилася? - я сказала назву готелю - Я з нею зв'яжуся! - просто сказав Влад, йдучи.

- Дякую! - мій недоречний порив наздогнав його вже біля дверей. - Ти врятував мені життя!

- Будь зразковою пацієнткою! - кинув він наостанок, навіть не озирнувшись.