Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Ранок видався не легким. Голова боліла так, ніби напередодні ввечері я напилась до чортиків. Краще б і правду так було. Нажаль, таблеток я не мала, а мені б зараз не завадило знеболювальне. Хоча, можливо, Міла чимось допоможе.

Встати вийшло важко, але я все ж таки дісталася до столу, взяла з нього дзвіночок і подзвонила. Через кілька хвилин з'явилася моя помічниця, і я спантеличила її пошуком засобу від головного болю.
Після цього я знову прийняла горизонтальне положення і постаралася заплющити очі, адже так було набагато простіше дихати. А за п'ять хвилин Міла принесла мені зілля від мігрені та тацю з їжею. Потім розповіла, як його приймати та пішла, тихенько прикривши за собою двері. Що ж, подивимося на місцеві чудо-ліки.

Випивши гіркувате пиття, я лягла на подушку і прикрила повіки. А вже буквально за кілька секунд свідомість почала прояснюватися. Всього якихось дві хвилини, і я повноцінна і розсудлива людина. Краса ж!

Тепер, якщо з основною проблемою розібралися, можна і самокопання розпочати. Отже, що ми маємо: я в чужому світі, на даний момент являюся гостею імператора, тому отримала дах над головою, їжу, одяг та захист. Але що буде, якщо я втрачу його прихильнысть найближчим часом? У мене немає засобів для існування, і я абсолютно нічого не знаю про світ, у якому опинилася. А ще я володію лише тими відомостями, які мені надав радник, плюс те, що вдалося вичитати у книгах.

Виходить, що мені потрібно? Для початку варто ознайомитися із законодавчою системою імперії та постаратися незабаром знайти роботу. Але ж яку? Мої знання фізики, електротехніки та комп'ютерної інженерії тут не допоможуть, адже все це легко заміняться магією, якою я, на жаль, не володію.

Таким чином, що мені лишається? Математика. Думаю, вона потрібна скрізь. Або фізична праця. Так, вибір не надто широкий, але відштовхуватимемося від того, що в мене є.

Тепер наступне питання. До кого звернутися щодо працевлаштування? Перед імператором мені не хотілося б виглядати жалюгюдною. А перед радником ітак дуже соромно, здається, чоловік вже бачив усі мої провали. Може, поцікавитись у Мили? Вона звичайно новенька тут, але все ж краще за мене розбирається на ринку праці.

Вирішено. У радника попрошу книгу із законами імперії, а у Мили випитаю на рахунок працевлаштування.

І головне питання: я та імператор. Що робити з моїми почуттями? Я аж ніяк не була дурою і все чудово зрозуміла. Ельфійка молода і вродлива, до того ж вона дочка намісника, а це означало, що проти мене велика шишка. У дівчини якраз відповідні зелені очі, які були чи не найважливішим із факторів. І ще… вони сподобалися одне одному, це було видно неозброєним оком. А отже, я маю відступити. Поки ще можу це зробити. Так, мені вже боляче, але зараз я все ще здатна поступити розсудливо.

Так і вирішили. Я відпущу цього чудового зеленоокого чоловіка, і постараюся знайти своє місце у цьому світі.

Цілі поставлені, питання вирішені. Вперед і з піснею, як то кажуть.

Піднявшись, сходила до ванної кімнати, де старанно привела себе до ладу. Так, треба було щось від опухлих очей попросити у Мили. До речі, а де мій вчорашній одяг? По-доброму, його б випрати і повернути. І прикраси все ж таки краще віддати радникові. І перевдягтися у щось більш скромне. Час звикати до чогось простого, навряд чи я зможу багато заробляти, а отже, дорогі речі мені просто будуть не по кишені.

Зібралася я швидко і, обравши книгу з легендами Хмарної імперії, попрямувала швидким кроком до саду. Добре було б посидіти в альтанці, там завжди краще працюється. Стежка привела мене до білої будівлі, але, на жаль, там було вже зайнято.

Вчорашня ельфійка зі своїми компаньйонками розташувалася в альтанці, вони пили чай і над чимось весело сміялися. Побачивши дівочу зграйку, я різко розвернулася і вирушила в інший бік саду. Але не встигла я і десяти метрів пройти, як мене гукнули. Зупинилася, розмірковуючи, чи варто повертатися на поклик, або простіше вдати, ніби не зрозуміла, що звертаються до мене? Чи це не потягне на міжнародний скандал? Чи міжрасовий буде правильнішим?

- Леді! Леді, заждіть. Вибачте, я не знаю вашого імені, – принцеса вже наздоганяла мене, ну от тепер точно не втечеш. Тому я повернулася і постаралася посміхнутися дівчині:

- Доброго дня. Мене звуть Христина, Ваша Високість. Чим можу допомогти? - А що? Я ж вихована зрештою.

- Доброго дня, Христино. Я – Азалія. Чи не могли б ви скласти нам компанію? Я вперше в Хмарному палаці, і мені хотілося б дізнатися про нього більше, - співрозмовниця посміхалася, я ж була близька до того, щоб послати її кудись подалі, разом зі свитою, щоб не сумувала. Але відповіла я зовсім інше:

- Вибачте, але не думаю, що я підходяща компанія для вас. Я теж гостя в палаці, і пробула тут лише кілька днів, тому не знаю ні палацу, ні його околиць, – знизала плечима, збираючись якнайшвидше втекти.

– Ой, я не знала. Тоді, думаю, нам разом потрібно пошукати того, хто провів би екскурсію. Це було б так чудово, – принцеса посміхалася у всі тридцять два, а мене вже починало трясти. Треба якось позбавлятися цієї «блискучої» компанії.

- Так, чудова ідея. Обов'язково якось влаштуємо прогулянку палацом. - Ні, ну, а що мені ще залишалося?

- Так-так. Можна буде попросити Його Величність, впевнена він нам не відмовить, – очі дівчини сяяли, і з лиця не сповзала посмішка. Ага, імператорові більше й зайнятися нічим, як виступати гідом для принцеси та потраплянки.

Але про це я тактовно промовчала, а лише розкланялася і поспішила подалі від галасливих ельфів. І повезло ж зустрітися, краще б у кімнаті сиділа!

Треба буде пошукати таке місце, де мене ніхто не бачитиме і нарешті взятися за читання легенд. Адже в них часто буває багато цікавого. Трохи правіше від доріжки я побачила невелику альтанку, приховану кущами, якраз ідеальна локація для того, хто бажає усамітнитися.

Розмістившись у ній, я почала вивчати місцевий фольклор, представлений драконячими легендами. Та й так захопилася, що не відразу помітила, як на вулиці потемнішало. Обід я, зрозуміло, пропустила, а от на вечерю ще цілком встигала. Вибравшись зі свого укриття, я помітила Мілу, що біжала мені назустріч. Дівчина, побачивши мене, полегшено зітхнула: