Читати книгу - "Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш"

Прискорюю крок, коли бачу, що машина Ведмедя стоїть на місці. Хотіла прийти раніше, але через розмову з батьком таки запізнилася. Тато намагався вмовити мене привести "хлопчика" додому і мало не вийшов за мною, щоб з ним познайомитися.

Перед тим, як сісти в машину до Михайла, ще раз обертаюся, перевіряю, чи не стежать за мною мої родичі. Тому що зведені сестрички можуть. Вони ще ті зміюки!

- Добрий вечір, - мило вимовляю, коли забираюся до салону машини. Пальці рук трохи тремтять від хвилювання. Ведмідь щось скаже про моє вбрання? Я старалася.

- Запізнилася на п'ять хвилин, - суворо вимовляє і відразу впивається в моє обличчя холодним поглядом. Я навіть зависаю на кілька секунд.

- Ліфт зламався і я...

- Мене це не хвилює, - навіть не дає брехню до кінця домовити, нахабно перебиває, - наступного разу виходь раніше.

- Добре, - буркаю у відповідь і відвертаюся до вікна. Настрій миттєво погіршується.

У цьому чоловікові мене дратує буквально все. Його манера розмови. Те, як він на мене дивиться. І найголовніше яка у нього про мене думка! Жахливо злить! Я не уявляю, як ми зможемо провести вечір разом і один одного не вбити.

- Відомо, до якого часу триватиме захід? – Я першою подаю голос. Згадую, що не обговорила це з Михайлом. Мені кров з носа потрібно повернутися до дванадцятої. Інакше більше жодних походів нікуди не буде. Батько забиває дошками двері до моєї кімнати.

- Зазвичай закінчується не пізніше дванадцятої години, - швидко кидає на мене погляд, - з цим якісь проблеми?

- Мені потрібно бути вдома до дванадцятої...

Закушую нижню губу, бачу, як на його скроні починає здуватися вена. Михайло сердиться.

- Після того, як я не повернулася ночувати... З яхти... у мене тепер суворий режим.

- Сувора бабуся? - Ведмідь запитливо вигинає брову.

- Не те слово, боїться, що мене скривдять, - відразу випалюю у відповідь.

Михайло киває, а я тихенько видихаю, думала, що він сваритиметься, але ніби тут все пройшло добре.

- Сестра теж з бабусею живе? - Раптом питає чоловік, а я на мить зависаю. Сестра? Починаю відразу нервувати. У голові виринає яхта. Наша розмова. "Мене вдома бабуся з молодшою сестричкою чекають". Господи, я ще й тоді встигла йому локшини навішати. І пам'ятає ж все.

- Угу, - невпевнено киваю. Мені стає моторошно ніяково, що я так підло його обманюю. Навіть кілька секунд обмірковую, а може у всьому зізнатися? Які шанси на те, що після цього він не відвезе мене в дільницю і туди не викличуть батька? Стає страшно, і я відразу відмахуюся від ідеї у всьому зізнатися.

- А з батьками що сталося? - Ведмідь ставить нове запитання, а я не знаю куди подітися, тому що брехня погана справа. Тепер доведеться брехати далі, щоб історія не тріщала по швах.

- Мама померла, батько знову одружився, - вирішую хоч тут не відходити від правди, - з новою його дружиною ми не зійшлися. Отже, все якось так.

- Зрозуміло, - Михайло киває і далі мовчить. Запитання більше не ставить. А я знову тихенько видихаю. Хоч тут довелося прибрехати зовсім небагато. Те, що я з батьком не живу незабаром це зможе стати правдою. Надія, що подруга зможе домовитися з дядьком Дімою, у мені все ще жила.

Коли машина під'їжджає до гарної будівлі, я вся напружуюсь. А що якщо мені не вдасться добре відіграти свою роль? Що якщо Ведмідь розсердиться?

- У яких ми стосунках? - Тут же розвертаюся до Михайла та випалюю питання. Той лише запитливо вигинає брову. – Для ваших знайомих, – поясню.

- Ніхто таких питань не ставитиме, - Михайло знову дивиться на мене своїм фімовим холодним поглядом.

- Їм про це питати не треба. Якщо у нас з тобою були інтимні стосунки, то я можу вільно торкнутися тебе. Погладити по руці. На твої дотики не повинна реагувати та червоніти. Якщо інтимних стосунків у нас не було...

Це все я взяла з серіалу, який нещодавно дивилася. Михайло зараз дивиться на мене так, ніби я його дуже здивувала. Мої щоки миттєво червоніють. Він же не подумає, що я досвідчена з усіх цих питань?

- Було, поводься відповідно до цього плану, - відповідає через кілька секунд мовчання. А після я червонію вся від верхівки до кінчиків пальців на ногах, бо Ведмідь окидає мене поглядом. Вивчає. Начебто обмацує. І робить все це без будь-якого сорому.