Читати книгу - "Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш"

Відкриваю шафу і дістаю з неї три сукні. Кожна з них підходить під опис вбрання, в якому я маю вже сьогодні ввечері блищати на вечорі, поряд з Ведмедем.

Окидаю поглядом кожну із суконь. Я завжди вважала їх нудними, але зараз дивлюся на них новим поглядом. Якщо Ведмідь описав мені саме таке вбрання, отже, у ньому має бути якась фішка?

Від роздумів про вбрання мене відриває телефон.

"Як все пройшло?!"

Повідомлення надійшло від Маї, і я закусую губу. Чорт, ну от і що мені сказати?

"Поки не знаю, але, швидше за все, мене не візьмуть. Там потрібно кілька разів на місяць їхати у відрядження. Це ж пари пропускати й мій батько..."

Відправляю подрузі та відчуваю, як починають палати мої щоки. Я не знаю, чи здасть її дядько, чи ні, за те, що сьогодні сталося в його кабінеті, а потім на вулиці...

"Я обов'язково подзвоню дядькові Дімі. Впевнена, що щось можна буде вигадати"

"Якось незручно, може, не потрібно?"

Мені й справді вже дуже незручно. Та й мій похід до дядька Діми закінчився тим, що тепер мені потрібно відпрацьовувати борг за фарбування машини. Боюся уявити, що буде після другого походу до його офісу.

"Я акуратно. Можливо, у нього є посада, щоб ти нікуди не їздила, а працювала в офісі".

Відправляю смайлик, де ведмедик тримає серце. У дядька Діми на моє ім'я скоро буде нервовий зрив. Але якщо у подруги вийде домовитися хоч про якусь роботу після того, що сталося, я буду дуже вдячна.

Настрій підіймається, тому що на горизонті знову починає маячити шанс, що я зможу скоро з'їхати з цього будинку і жити сама.

Дивлюсь на годинник і швидко вирушаю в душ. Вже за годину Ведмідь має забрати мене від сусіднього будинку. Свою справжню адресу я йому не сказала, коли він удень мене підвозив. Не хотіла, щоб мачуха побачила і почалися всякі чутки. І звісно ще через один важливий чинник - а якщо на цій зустрічі ввечері все піде не за планом і мені доведеться бігти? Тоді потрібно буде ховатися від Ведмедя. Так, я й такі моменти продумую. Я себе знаю, залишаю собі шанс на наробити дурниць.

Душ приймаю швидко і відразу приступаю до зборів. Сукню вибираю чорну, довжина нижче коліна. На спині скромний виріз. Сукня ідеально сидить на моїй фігурі. Декілька секунд думаю, а потім дістаю з шафи туфлі на високій шпильці. Ось що з цією сукнею було не так. Коли на моїх ногах туфлі з високим підбором, все грає новими фарбами.

На шиї застібаю тоненький золотий ланцюжок. Він мені дістався від мами. Кулончик витончений та красивий.

З кімнати я виходжу за двадцять хвилин перед тим, як за мною повинні приїхати. Не хочу спізнюватися. Краще раніше підійти до місця зустрічі.

- І куди це ти зібралася? - Варто вийти в коридор, як на мене відразу вилітає Галина. Дочка Ірини та за сумісництвом моя зведена сестра.

- Перед тобою відзвітувати забула, - відразу огризаюся у відповідь.

- Між іншим, тобі заборонено виходити з дому! Жодних гулянок! - Стискає пальцями мою руку, я відразу струшую її сардельки.

- Іди по-хорошому, - шиплю.

- А то що?! - Галя складає руки на грудях і задирає носа. Минулого разу ми з нею побилися, коли вона намагалася стягнути в мене сукню. Зарядила їй у самий ніс. Зараз руки сверблять зробити те ж саме.

- Дівчата, що у вас знову за крики? - У коридор виходить батько, і ця змія підколодна відразу приймає образ побитої вівці.

- Я просто хотіла дізнатися куди йде Соня, а вона знову грубо відповідає, - зведена сестра сумно зітхає, а я стискаю зуби, - мені нудно, і я хотіла піти з нею.

У цей момент я вже мало не гарчу.

Тато переводить на мене погляд, кілька секунд мовчки роздивляється.

- Галино, йди до себе в кімнату, будь ласка, - кидає через плече зведеній сестриці. Та невдоволено підтискає губи, але слухається. Але я чудово знаю, що двері вони до кінця не зачинять і будуть підслуховувати.

- У тебе побачення? - Тон батька змінюється, він більше не суворий.

Побаченням це назвати складно, але я не посвячуватиму тата у всі подробиці. Просто згідно киваю у відповідь.

- Я його знаю?

- Тату, - мої щоки червоніють.

- Я ж маю знати для кого ти так вбралася. І, зважаючи на все, хлопчик тобі дуже подобається.

Цьому хлопчику вже перевалило за тридцятку. Знав би татко ці подробиці, я б уже давно летіла до своєї кімнати.

- Тату, у нас був договір на те, що я повертаюся додому до дванадцятої. Про це пам'ятаю.

Батько хмуриться.

- Ти могла б запросити його до нас додому. Ми б познайомилися.

Червонію з голови до вух. Уявляю, як очманіє Ведмідь, коли замість бабусі його зустріне мій батько.