Читати книгу - "Нестор Махно"

Уночі 26 листопада кавалерійська бригада червоних зайняла залишене махновцями Гуляйполе. Але інші частини 42-ї дивізії та Богучарської бригади, що оточили село, цього не знали і на світанку 27 листопада почали запальний штурм Гуляйполя. Стрілянина між червоними частинами тривала кілька годин, і цей «героїчний штурм» закінчився забиттям та пораненнями тільки серед червоноармійців. Махно направився на Гришине, де наштовхнувся на частини 2-го Кінного корпусу, що спробував їх оточити, але невдало. Розбивши полк червоних і захопивши 2 батареї, махновці повертають на південний захід.

Фрунзе телеграфував до своїх військ: «Переслідувати Махна без зупинки всіма кінними частинами», 2-й Кінній армії — прямувати на Захід і знищити «банди» в районі Пологів, 1-й Кінній — просуватися в район Катеринослава і закрити Махнові шлях на Північ. Проте ці частини вийшли на позиції лише через день після початку операції. Біля Мелітополя повторився конфуз Гуляйполя. Повністю оточений дивізією червоних курсантів, махновський кавалерійський полк (400 шабель) розгромив нападників і прорвався в степ. Протягом перших днів боїв червоним удалося полонити або знищити лише кілька частин загальною чисельністю до 1200 чоловік. Незважаючи на це Фрунзе телеграфував до Центру, рапортуючи про «славну перемогу», про те, що Махнові завдано нищівного удару, на що Раковський писав до Москви: «Абсолютно не поділяю погляду командувача фронту, нібито в Гуляйполі Махно був розбитий, тому що 300 полонених, 6 кулеметів і 2 гармати, напевно несправні, навряд чи можна вважати перемогою».

29 листопада махновська рада прийняла рішення ухилятись від боїв проти значних сил червоних і збирати Повстанську армію докупи. Протягом кількох днів Махно зібрав 3 тис. шабель і, коли частини 42-ї дивізії та Інтербригади залишили Гуляйполе, напав на село. 2 грудня, скориставшись туманом, махновці захоплюють Гуляйполе і полонять бригаду 42-ї дивізії, що мирно спала. Після обстрілу касарень махновцями серед червоноармійців почалася паніка, котра не дала можливості організувати спротив. Півтори тисячі полонених махновці відпустили по домівках, а 200 червоноармійців виявили бажання перейти до Махна. Комісарів і командирів бригади було розстріляно на місці. Наступного дня махновці залишили Гуляйполе і біля с. Комар зустрілися із залишками Кримської групи. Але замість кращої кавалерії та кулеметного полку до них приєдналося кілька сотень виснажених вершників. Ця обставина дуже засмутила Махна та командирів руху.

Командир загону «кримців» Марченко розповів про події останнього тижня. 22 листопада командири махновської групи Каретник та Гавриленко були викликані в штаб Фрунзе, де вони були арештовані й розстріляні. 26 листопада Кримська група махновців опинилася притиснутою до Чорного моря частинами 3-го Кінного корпусу, Латиської дивізії, 30-, 31-, 52-ї дивізій. Командир 4-ї армії, якому було доручено керувати операцією проти махновців, переніс її з ранку 26-го на ранок 27 листопада, що дало можливість махновцям краще оцінити ситуацію. Цієї доби червоноармійці вже отримали наказ Фрунзе, що оголошував Махна ворогом народу. Махновці обрали нове командування бригади — Марченка і Тарановського — і згрупувалися для прориву в похідну лаву. Уранці 27 листопада, коли кільце червоних почало звужуватися і від червоного командування надійшов ультиматум — негайно скласти зброю, махновці відкрили шалений вогонь з 200 кулеметів, що викликало серед червоних паніку і призвело до здачі в полон кількох червоних полків. Махновська кавалерія Кримської групи всією своєю масою вдарила по 7-й кавдивізії 3-го кавкорпусу, змусивши її до втечі. По 9-й кавдивізії, що знаходилася поруч, махновці вогню не відкривали. Бійці цієї дивізії пропустили махновців повз свої позиції, не втручаючись у перебіг бою. Махновська група чисельністю 3500 шабель, 1500 тачанок із кулеметами, 40 гармат вирвалася з оточення і попрямувала до Перекопу.

Фрунзе наказав розташувати на Кримських перешийках загороджувальні загони, попередивши, що махновці можуть спробувати прорватися в Україну, і поставив головне завдання — не допустити цього. Для слідкування за рухом махновців було виділено кілька аеропланів, навздогін за махновцями вирушили 4-та та 5-та кавдивізії. Однак переслідувачі не дуже прагнули наздогнати махновців і боязко пленталися у них на хвості. 29 листопада махновці вийшли на оперативний простір північної Таврії, нічого не знаючи про долю армії Махна. За три дні махновці з боями пройшли 200 верст. 1 грудня 1920 р. біля Томашівки Кримська група махновців наштовхнулася на потужну загорожу із частин 43-ї дивізії. Бій почався вдало для махновців, було захоплено в полон до тисячі червоних. Але цей успіх позбавив махновців обережності. Невдовзі вони потрапили під перехресні удари двох бригад 4-ї дивізії та двох бригад 42-ї дивізії, Інтернаціональної кавалерійської бригади. Шестиразова перевага червоних і повне оточення вирішило долю махновців. Півтори тисячі повстанців загинуло в бою, стільки ж махновців було взято в полон і тут же розстріляно. У цьому бою загинула краща частина махновської кінноти — тільки 300 вершників і 25 тачанок вирвалися з оточення.

Махно, об’єднавшись із залишками Кримської групи, налетів на с. Комар, де стояла червона киргизька кінна бригада, набрана з киргизів, що не знали російської мови. Операція армії Махна з розгрому бригади зайняла 20 хвилин і пройшла без жодного пострілу. 500 киргизів здалися, 200 — в паніці порозбігалися. Полонені киргизи, за винятком комісарів та командирів, невдовзі були відпущені. Біля с. Пришиб махновці роззброюють два полки 42-ї дивізії, біля Гуляйполя серйозно шарпають Заволзьку червону бригаду... Махновці вриваються до Гуляйполя, де захоплюють у полон кілька тисяч червоноармійців. 6 грудня червоні частини знову оточують Гуляйполе. Бій за село триває дев’ять годин, після чого махновці проривають оточення і йдуть до ст. Пологи, де вириваються з другого ешелону оточення. Фрунзе був викликаний до Москви для пояснень про причини провалу антимахновської операції. Він пообіцяв до кінця 1920 р. знищити «цей гнойовик». Фрунзе наказує своїм частинам наступати на махновський район, притиснути Махна до Азовського моря і знищити.

9 грудня на раді Повстанської армії махновці вирішують зробити все, щоб зберегти армію до весни 1921 р. Командувачем над кіннотою призначається Марченко, над піхотою на тачанках — Петренко. Махновці відмовляються від боротьби за Гуляйполе, бо в цьому районі їм протистоїть величезна кількість червоних частин. Натомість вони вирішують іти до Бердянська — на з’єднання із групою Удовиченка.

Бачачи, що Махно сам рухається в пастку, до узбережжя Азовського моря, Фрунзе вирішив, що успіх іде йому просто до рук. Він створює «великий мішок» з усіх сил, що були в його розпорядженні. 100