Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

ПРОМАХНУВСЯ.

НАВІТЬ НЕ ВЛУЧИВ У КІЛЬЦЕ.

М’яч просто полетів убік, вдарився об щит і сумно покотився по підлозі.

Зала ахнула.

Тренер виглядав так, ніби зараз запустить у когось стілець.

А Стів просто застиг, дивлячись на свої руки, ніби вони зрадили його.

Він повернувся до мене.

Я побачила, як він беззвучно каже:

Мері… ЩО ТИ РОБИШ?!

Я нервово усміхнулася.

Ой.

Стів

Ми програли.

Ми не мали програти. Ми були сильнішими. Але якось доля вирішила: Ні, сьогодні ні.

Після матчу я пішов прямо до Мері, яка намагалася сховатися за помпони.

Я схрестив руки.

— У мене є теорія.

Вона підняла погляд.

— Яка?

— У тебе є магічні здібності.

Вона кліпнула.

— Вибач, що?

— Дуже специфічний вид магії. Прокляття. — Я вказав на неї. — Прокляття Мері на невдачі.

Вона ахнула.

— Я НЕ ПРОКЛЯТА!

— Справді? Бо спочатку ти впала з піраміди. Потім забула танець. А потім — якось — Я, людина, яка завжди потрапляє в кільце, повністю промахнувся.

Вона закрила обличчя помпонами.

— Це найгірший день у моєму житті.

Я посміхнувся.

— Але ж веселий, правда?

Вона буркнула:

— Наступна гра буде кращою.

Я хихикнув.

— Чекаю з нетерпінням, проклята ти наша.

Вона фиркнула, але я помітив її усмішку.

Так. Навіть якщо ми програли, цей вечір не був таким вже й поганим.