Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мері
Після мого епічного провалу на першій грі я була готова до всього.
Чесно кажучи, я навіть чекала, що тренерка черлідерок викличе мене і скаже: «Знаєш, Мері, ми цінуємо твою… ем… спробу, але, може, ти просто будеш махати помпонами в кутку?»
Але цього не сталося.
Натомість Ліза підбадьорила мене:
— Ти ж не збираєшся здатися, правда?
І ось я тут. У повному бойовому спорядженні. Готова до реваншу.
— Ти виглядаєш впевненою, — кинула мені тренерка перед виходом.
— Я й справді впевнена, — кивнула я. — На 70%.
— І що з іншими 30%?
— Паніка.
Вона просто поплескала мене по плечу.
Супер. Дуже заспокоїла.
Стів
Після нашого першого фіаско в мене було дві головні цілі:
Перемогти в цій грі. Не дати Мері знову зруйнувати мою спортивну кар’єру своїм темним мистецтвом невдачі.Я серйозно розглядав варіант попросити її просто сидіти на трибунах і не рухатися. Але потім я побачив, як вона тренується, повторює рухи, не забуває жодного елемента — і навіть піраміду витримала, не впавши з неї, як картопляний мішок.
Отже, в нас обох був реванш.
І цього разу ми не могли облажатися.
Мері
Зала знову гуділа. Вся атмосфера була наелектризована очікуванням.
Якщо минулого разу я була як олень у світлі фар, то цього разу я відчувала себе… ну, можливо, як олень у спортивних кросівках, готовий бігти, а не застигати на місці.
Коли ми вийшли підтримувати команду, я зробила глибокий вдих.
Ти знаєш цей танець, ти знаєш ці рухи. Просто… не дивись на Стіва.
І знаєте що?
Я зробила все ідеально!
Ну, майже.
Коли ми підкинули помпони вгору, один із них полетів просто в обличчя судді.
Але він був крутим, просто витер обличчя і продовжив слідкувати за грою.
Фух.
Стів
Я не міг повірити.
Мері не завалила танець.
Мері не впала з піраміди.
Мері не прокляла мене своїм хаотичним ефектом доміно.
Це був знак.
І я не мав права змарнувати цей шанс.
Гра почалася, і ми діяли як єдиний механізм. Передачі йшли чітко, кидки були точні, і навіть коли суперники намагалися нас пресингувати, ми вибивалися вперед.
Кожен раз, коли я закидав м’яч у кільце, я краєм ока бачив, як Мері радісно підстрибує на узбіччі, кричить моє ім’я і махає помпонами, ніби намагається викликати НЛО.
Гаразд, це навіть трохи мило.
Мері
Гра була шаленою.
Я кричала разом із натовпом, підтримувала нашу команду, і… о, БОЖЕ, СТІВ ЩОЙНО ЗРОБИВ ТРИОЧКОВИЙ КИДОК?!
Я так зраділа, що випадково підскочила вище ніж планувала і… приземлилася прямо на ноги Лізи.
— МЕРІ! — Ліза похитнулася, але втрималася.
— Вибач! Це від щастя!
— Ну, ти хоча б не розгромила половину команди, як минулого разу…
Ми засміялися.
І тут пролунав фінальний свисток.
Ми перемогли.
Ми перемогли!
Зала вибухнула радістю, всі кинулися святкувати.
Стів
Я був виснажений, спітнілий, але щасливий.
Перемога була нашою.
Я глянув у бік черлідерок, і Мері вже бігла до мене, сяючи, як дитина, якій дозволили з’їсти весь торт.
— ТИ БАЧИВ?! — закричала вона, підстрибуючи.
— Я мав би тебе запитати те ж саме. — Я посміхнувся. — Ти ж не впала!
— Ти теж!
— Я зазвичай не падаю, — скептично глянув я на неї. — Це ти минулого разу мене прокляла.
Вона зробила обурене обличчя.
— Я була під тиском!
— І як тобі цього разу?
Вона випросталася, ніби щойно отримала медаль.
— Я офіційно оголошую: я не ходяча катастрофа.
— Ну… це ми ще побачимо.
Вона штовхнула мене в плече.
— Гей, тепер ти мусиш визнати, що я твій талісман.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любов & Рукавичка, Стейсі Мур», після закриття браузера.
