Читати книгу - "На шляху до мрії., Віталіна Весела"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
По спині пішов мороз, і серце налякано закалатало, руки почали тремтіти зі страху, а в голові вже почали вимальовуватися тисячі трагічних сценаріїв, що Богдан коли-небудь бачив у фільмах, чи читав у книгах.
— Хто... Хто там є? — тремтячим голосом запитав хлопець.
Та у відповідь він тільки почув важке зітхання, та стукіт підборів об деревʼяну підлогу, коли постать почала наближатися. З кожним її кроком. світло вуличних ліхтарів все більше освітлювало її, і коли вона стояла вже за кілька метрів від Богдана, він нарешті зміг достатньо розгледіти її.
Прекрасна молода дівчина, з довгим чорним волоссям, та смарагдовими очима, у чорній вишуканій сукні, що ледве потрапивши на світло, почала мерехтіти діамантами.
— Ти мене кликав, Богдане? — привітним голосом запитала дівчина.
— Кликав? Я? Коли? Куди? — нічого не розумів хлопець. — Якщо ти смерть, то мені ще рано, я ще не здійснив своєї мрії, тож нікуди з тобою не піду.
— С... Смерть? — здивувалася дівчина. — Що це ти собі там надумав, яка ще смерть? Мене звуть Коронація, і я така ж людина як і ти... Просто трохи не звичайна...
— Якщо ти не смерть, тоді тобі краще не вдягатися в чорні сукні, коли ось так приходиш до когось вночі, в темряві, бо так і до справжньої смерті не далеко.
Дівчина оглянула себе, а потім пробубоніла собі під носа:
— Що справді? Але ж мені так пасує ця сукня...
— То ти говориш що я сам тебе кликав? — запитав Богдан, а дівчина кивнула йому у відповідь. — І коли ж це? Та й навіщо?
— Богдане, ти знаєш з чого почати свою карʼєру письменника, ну, окрім того, що написати твір, звісно?
У відповідь, той лише опустив голову і тихо відповів:
— Ні...
— Як я й говорила, я тут, щоб допомогти тобі. — дівчина поставила руки в боки, та продовжила: — І почнемо ми з одного дуже цікавого конкурсу.
Дівчина сміливо підійшла до письмового столу, за яким сидів Богдан, та повернула до себе його ноутбук, щось там прописуючи в пошуковому рядку.
— Значить тебе звуть Коронація?
— Ага, все вірно.
— А ти до багатьох авторів початківців ось так приходиш?
— Звісно, всім талановитим людям іноді потрібна допомога та підтримка, і ти теж один з них.
— Я? — запитав Богдан, досі не вірячи, що вона прийшла саме для того, що допомогти йому здійснити його мрію.
— Авжеж. — посміхнулася Коронація. — Ти все ще сумніваєшся з приводу того, чи правильно ти вчинив, що відстоював свою думку, чи може краще було б не сваритися з батьком, а зробити як він говорить?
На це хлопцеві не було що відповісти, бо саме ці сумніви вже кілька днів не дають йому писати. Думки, що він зробив не правильний вибір, і згодом, йому доведеться пожалкувати про це, все ще хвилюють його душу, та стискають серце. Кожного разу коли він згадує їхні обличчя, думає: «А що якби я погодився? Куди поділося б моє бажання писати твори? Зникло б, чи стало ще сильнішим? А якби мої рідні підтримали мене, чи вийшло б у мене краще писати? Чи зможу я взагалі досягнути чогось?».
— Уяви, що ти зараз відмовишся від своєї мрії та послухаєш тих, хто впевнено говорить, що в тебе нічого не вийде, бо щоб чогось досягти, тобі не вистачає таланту, чи не достатньо можливостей, — пояснювала дівчина, — від цього твоє бажання писати зникне? Можливо трохи притупиться, на деякий час, під тиском сторонньої думки, але згодом, ти будеш повертатися до цього знову і знову, щоразу обмірковуючи, чи правильний вибір ти зробив. То, може, тобі краще для початку спробувати власні сили, щоб потім, вже не було про що жалкувати, бо ти намагався, і зробив для своєї мрії все, що міг. А люди в будь-якому разі не припинять говорити за спиною, бо завжди знайдеться той, чия думка відрізнятиметься від твоєї. Але ж це не означає, що ти мусиш жити за їхніми правилами, адже це твоє життя, і тільки тобі вирішувати, як саме його прожити, і чим варто займатися та захоплюватися.
Така промова по справжньому надихнула Богдана, і він знову повірив у власні сили. Вона мала рацію, перш ніж розмірковувати: «А чи правильно я вчинив?», для початку, слід зробити все, що у твоїх силах, щоб досягти бажаного. Ти ніколи не дізнаєшся про результат, якщо нічого не зробиш.
— Я все зрозумів, я готовий зробити все, що в моїх силах! — впевнено заговорив Богдан, після чого запитав: — То що ти там говорила за конкурс?
Та в кімнаті був лише він, наче й не приходив ніхто, а Коронація, молода дівчина в чорній, вишуканій сукні, просто йому наснилася...
Хлопець протер очі та подумав, що, може, він і справді просто заснув. Та поглянувши на екран свого ноутбука, побачив відкриту сторінку оголошення про міжнародний літературний конкурс. Підсівши ближче, він почав читати:
«Коронація слова – це один з найпрестижніших міжнародних літературних конкурсів романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей. Засновниками конкурсу є подружжя – Юрій та Тетяна Логуші. Конкурс проводиться щорічно, починаючи з 2000 року. На конкурс мають право подавати рукописи усі охочі, однак це мають бути оригінальні тексти, які ще ніде не публікувалися. Щороку на конкурсі відкриваються нові таланити. У 2025 році відбудеться ювілей Коронації слова. Не пропустіть, обовʼязково встигніть подати свої оригінальні роботи на конкурс, можливо, саме на вашу роботу ми так довго чекали.»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На шляху до мрії., Віталіна Весела», після закриття браузера.