Читати книгу - "Крок у невідомість..., Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

«Амель, прочитай усе і слідуй всьому написаному тут. Це ти написала собі в минуле, щоб виправити майбутнє. Запитаєш неможливо? У нас чарівний світ, де все можливо. Якщо це зараз читаєш, отже, в мене, тобто у тебе в майбутньому, все вийшло».

Так, дізнаюся, це мій почерк. Якщо я вирішила виправити минуле, чи це означає, що в мене щось пішло не так у майбутньому?

Що ж, я продовжила:

«Не читай наступне завдання, доки не виконаєш усі вказівки попереднього. Це допоможе не створити плутанини у голові. А тепер відкрий наступну сторінку».

Ось зараз я задумалася, а може, нехай усе йде як і нічого міняти не треба? На мої роздуми пішло кілька годин. Взявши до рук блокнот я набралася сміливості і перегорнула на наступну сторінку:

«Якщо я все правильно розрахувала, то за два дні бал на честь вибору представника світлих чарівників від школи. Тебе запросив юнак, який тобі сподобався. Хороша новина – ти підеш із ним на захід, погана – йому не можна довіряти. Прочитай захисне заклинання від любовних чарів, і ти відразу все зрозумієш.

Напиши своє ім'я на аркуші паперу, який вкладено в блокнот, та прочитай слова, що я написала нижче. Ти станеш представником світлих чарівників у Міністерстві Темних Сил».

Що? Ні! Дуже дякую!

«Не хвилюйся, що не бачитимеш Гіра так часто, як тобі хочеться. Скажу тобі інше, якщо ти цього не зробиш, то ви взагалі більше ніколи не побачитеся, бо розпочнеться війна світлих та темних сил, яка затягнеться надовго». Цікаво, як я у майбутньому репрезентувала мою реакцію? Війна? У нас уже тисячоліттями панує лад, існує взаємодомовленість. Про що це вона, точніше, я? У мене все це ніяк не лягало в голові і починали закрадатися сумніви. І до чого тут Гір, ми вже не разом. Яка різниця ми будемо бачитися чи ні.

«Потанцюй із Гіром, коли він запросить тебе. Не пручайся. Замість синьої сукні одягни червону, тобі в ній буде краще».

Ох уже ці поради! Якщо я зроблю як написано, чи це буде правильним? Раптом, це чийсь злий жарт? І я зовсім не знаю, що далі написано на сторінках блокноту.

На свій страх і ризик я вивела на вкладеному папері своє ім'я, прочитала чарівні слова. Листок одразу ж зник. Чи я все правильно зробила? Сподіваюсь що так. Я зачинила блокнот.

***

Сьогодні урочистий бал на якому будуть оголошені імена та представлені претенденти. Усі плескатимуть і радітимуть, що обрали не їх, або когось із їхньої родини.

Мені не подобаються бали, адже на них усі прикидаються не тими, ким є насправді, але це вносить трохи різноманіття. Бачу Мезу з її батьком, Томасом, представниками заможних сімей нашого світу. Центральний замок дуже величезний, таке відчуття, що його будували саме для таких заходів. На бал мене супроводжував Рік Хартон, але після того, як його любовні чари були розвіяні, він мені став нецікавим. Зневажаю такі методи.

Мені стало спекотно і я вийшла на балкон.

– Чому не танцюєш? Ти ж прийшла не одна.

Який знайомий голос. Гір…

– У залі дуже душно.

– Ти на мене все ще сердишся.

– Навіщо мені це робити? Сердитися – це виявляти почуття. А в мене до тебе їх немає. У нас із тобою все одно не могло бути майбутнього.

– Майбутнє ми самі створюємо. Чи тобі це не знати?

Так, зараз я задумалася над його словами, адже саме кілька днів тому я й почала творити своє майбутнє, і не лише своє.

– Дозволь запросити тебе на один танець.

І тут я згадала пораду з блокнота, це трохи підкріпило віру в правильність моїх дій, правда зовсім трохи.

– Дозволяю.

Ми пройшли до зали, і він мене закружляв у танці, ми були за кілька метрів над підлогою. Я увійшла в порожнечу, і тільки він міг чути мене, а я його.

– Дякую, що запросив.

– Дякую, що погодилася.

Нас перервали, почалося оголошення представників.

– …Амель Ферін, …

Почула своє ім'я у списку, отже, у мене вийшло.

– Коли ти встигла подати заявку? – з тривогою спитав Гір.

– Встигла.

***

Опинившись у своїй кімнаті, я продовжила читати повчання, але вже впевненіше:

«Твоє ім'я у списку. Це добре. Готуйся до роботи на новому місці. Тобі відкриються таємні знання темних, мають величезну бібліотеку в Міністерстві, але пам'ятай для чого ти там. Погодся підбирати книги для секретних ув'язнених у підвалі Міністерства. Тобі дозволять, інакше світлі можуть щось запідозрити. Тобі треба поговорити з одним ув'язненим, його звуть Патрік Джонс. Поговори з ним. Вимов ім'я «Флоренс».

Чудово, чому я не могла собі детальніше все розписати? Хто такий Флоренс? Мені здається, що я отримую завдання все складніше та складніше.

***

У Міністерстві Темних Сил почувалася некомфортно, постійно здавалося, що за мною спостерігають, хоча все було навпаки. Їхня бібліотека така ж, як і в школі, правда в розмірах більша і цінніший вміст книг. Наше Міністерство Світлих Сил нічим не поступається, якось там вдалося побувати. Тепер я зосередилася на задачі. Через кілька днів після влаштування попросилася готувати книги для спеціальних ув'язнених. Мені потрібно було ретельно вивчити книги, які запитують ув'язнені, чи немає в тих книгах таємних заклинань або захованих предметів. Запитань мені не ставили, спокійно доручили переглядати книги. Нам заборонено використовувати темне чаклунство, а темним світле, але я працюю в бібліотеці і маю спеціальний дозвіл на теоретичне вивчення. Але що таке теорія без практики?