Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

Мені двадцять років , я відчуваю себе красивою, розумною, сексуальною і повною сил ( хоч і роблю на двох роботах кожного дня , майже без вихідних ,  уже півтора роки ). У мене багатий вибір кавалерів , що завалюють  мене різноманітними знаками уваги : ММС-ками ( памʼятаєте , це такі анімовані картинки) , квітами і захопливими поглядами.

А що ще треба трошки втомленій  молодій дівчині після десятигодинного робочого дня ? Прояв уваги симпатичного хлопця і ти , наче , зі спа-курорту : красива , свіжа і доглянута. Пурхаєш , як метелик на височенних підборах. Таке можливо тільки , коли тобі двадцять.

Хлопці слину пускають , коли я виходжу на танцмайданчик , намагаються пригостити коктейлем , підвезти додому… але , то все не про мене. Поки я танцюю - ви , звичайно , дивіться , але коктейль я і сама собі куплю та й таксі вмію сама викликати.

Не те , щоб я була якась зануда чи боягузка -  ні , просто я з тих , хто хоче сам обирати , а не бути обраною. 

В мене , навіть , були певні  критерії до  вибору підходящих чоловіків : 

- обовʼязкове почуття гумору ( підтверджує наявність інтелекту, до речі) ;

- щоб не дуже балакучий був. Ділом , а не словом, так би мовити ,  ( встигла наслухатися) ;

- приємний парфюм ( мене нудило від занадто солодких ароматів);

- я старалась не  залишатися наодинці з чоловіками , побоювалася занадто наполегливих , докучливих і недоречних залицянь. 

- якщо хлопець не зловживає алкоголем і цигарками - це вже половина успіху .

На все і всіх  підряд я не велася . Тому , поки мої подружки змінювали кавалерів , як рукавички, я  була не в парі , одинокою , але насолоджувалася цим.
В  активному пошуку не перебувала , так би мовити. Відчувала задоволення від певної свободи дій.

Тільки недавно вирвалася з-під батьківської опіки у самостійне життя . А потенційні кавалери , чомусь , претендували на право контролювати мій простір і намагалися ставити мене в певні рамки. Я того дійства не розуміючи  взагалі , успішно  уникала можливих претендентів на «контролери» , лавіюючи у потоку залицяльників і іноді , навіть , залишаючись із деякими з них  в гарних  дружніх відносинах.