Читати книгу - "Що люди скажуть? Бонус, Горобчик-Кім"

-Знову ти весь вечір проговорила з Жаном? – не задоволено бурчить Вадим.

 - Ти ревнуєш? - відкладають ноутбук запитую. 

-Так, я ревную. І не довіряю йому. Ти взагалі бачила, як він на тебе дивився.?

 -Як? Він наш кум і хрестив нашу доньку. 

- Як на кохану жінку, не на куму чи подругу. Мені відразу не сподобалася твоя ідея взяти його кумом. Про що можна говорити півтори години?

 -Незабаром Адріану і Софії п’ятнадцять. Ми говорили про подарунки дітям.- я трохи прибріхую. Я просто пообіцяла Жанові, що нікому нічого не розповім. У них з Даніелем почалися проблеми. Жан хоче дітей, а Данією і хресних вистачає. Вони балують наших двійнят. Постійно. Наші діти навіть гостюють у них один тиждень на літніх канікулах. Софія сказала, що буде вступати в вишу у Парижі та жити у хрещених батьків. На що мої чоловіки вже плямами пішли від злості. Тому у мене Джекпот мої чоловіки ревную мене і дітей до кумів. -Кохана. В першу чергу Жан мужик, а вже потім твій кум і гей. Я бачу як він пожирає тебе очима. І мені це не подобається. 

- А те що ви з Сергієм останнім часом постійно у двох і мене ігноруєте це нормально? А так мені хоч куми компліменти говорять.- я дую губи та схрещую руки на грудях. 

- Тобто вони тобі ще й компліменти говорять?- закипає Вадим.

 -Так говорять. А що не можна? -Що сталося? – підходить Сергій і пригортає мене до себе. І підморгує Вадиму.

 - Ні ви знущаєтеся, я все бачу. Ану геть обидва пішли. Знову ви зголосилися про щось....

 - Ти себе накрутила? – говорить Даша. Яка подзвонила мені по вайберу у вечері. Я показово не захотіла їсти разом з чоловіками. І пішла з тарілкою до спальні.

 -Ні, вони знову постійно разом. Я починаю думати, що я зайва на їхньому святу життя. 

- Ти що з глузду з'їхала? Тобі пощастило мати не одного, а відразу двох чоловіків, які тебе люблять і не зраджував з першою ліпшої шльондрою.

 - Їм і один онгодо достатньо...Так стоп! А що сталося? Ти дзвониш мені серед тижня? І стій ти що плакала? – за своїми скаргами на життя я й не помітила що Даша з опухлими очима.

 - Так мене зрадив Захар та покинув. А ти така вся щаслива та проблеми з пальця висмоктуєш.

 - Так не кричи на мене. Ти б спробувала як я, а потім говорила. 

-Я б спробувала. Так де знайти таких чоловіків як у тебе. Хоча б одного. 

- Ти французьку ще пам’ятаєш? -Так. А що? 

-Я допоможу тобі познайомитися з такими, але там є деякі нюанси. Вони старші від тебе один на п'ять років інший на сім. І у них криза у відносинах. А ти або укріпиш їхню родину або зруйнуєш. Вони хресні моїх дітей. Тож прилітай через три дні на свято там і познайомлюсь. -А чому б і ні. Що мені втрачати. Мені вже тридцять шість. Свого житла немає. Робота не фонтан. Тож я згодна. Авантюри я люблю.- після кількох хвилин роздумів промовила подруга. І от через три дні я зустрічаю в аеропорті подругу і кумів заодно. Шикарна нагода їх познайомити до свята.