Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

— Тиша і спокій, — звітує Алла.

Переодягаюся у джинси, білу блузку змінюю на светр, перевзуваюся, одягаю куртку. Вішаю сумку через плече, приготувавши гроші у кишені. Все, готова мчати додому. 

— Ходімо, вийдемо через парадний вхід. Все одно нікого немає, — Алла першою виходить, а мені не лишається іншого вибору. 

— Бувай, — махаю Ользі.

Затримуюся, щоб зав'язати шнурок на кросівку, хапаюся за ручку і мене буквально штовхає вперед невидима сила, хоча насправді хтось сильно смикає двері з іншого боку. Я налітаю на чоловіка, який збирався увійти.

— Вибач…те, — видихаю, зіштовхнувшись з поглядом сірих очей.

Шкірою біжить мороз, ноги німіють, а серце… Стара рана віддає жахливим болем. Кілька секунд розгублено дивлюся на чоловіка, а потім зникаю так само швидко, як вискочила. Мчу, нічого не бачу перед собою. Я забула про парасолю у сумці, про те, що мені потрібно було в інший бік, і про Аллу, яка завжди доходить зі мною до своєї зупинки. Про все, перед очима лише його здивовані очі. Він впізнав мене. Я впевнена. Холодні краплі б'ють в обличчя, але це не найстрашніше, що може статися. Воно вже сталося — я знову зустріла ЙОГО.