Читати книгу - "Божий світильник. Куля для боса"

— Невже навіть ваш компаньйон не знає?..

Але Торн уже поклав трубку.

Еллері замислився. Дивно, дуже дивно. Торн — чудовий сім’янин і тямущий адвокат, мав багату практику, хоч і веде буденні, нецікаві справи. Щоб Торн, такий обачний чоловік, — і впіймався в якісь тенета?..

Перевівши подих, Еллері бадьорим голосом поговорив по телефону з місіс Торн, замовив у фірмі «Джуна» таксі, покидав у валізу дещо з одягу й зарядив свій полі-, ційний револьвер калібру 0,38. Потім черкнув кілька слів батькові — інспектору Квіну, збіг сходами вниз, ускочив у прислане фірмою таксі й за півхвилини до призначеного часу був на п’ятдесят четвертому причалі.

З Торном сталося щось жахливе. Еллері збагнув це ще до того, як звернув увагу на огрядного чоловіка поруч з адвокатом. У своєму картатому пальті Торн нагадував лялечку, що передчасно померла у власному коконі. За ті кілька тижнів, що Еллері його не бачив, Торн дуже змарнів. Завжди гладенькі рожеві щоки були давно неголені. Навіть одяг на ньому здавався стомленим і недоглянутим. Коли Торн, вітаючись, тиснув Еллері руку, в почервонілих адвокатових очах промайнув вираз полегкості. Знаючи, який Торн загалом незалежний і певний себе, Еллері зрозумів, що тепер той чимось дуже стурбований. Але адвокат лише скупо промовив:

— О, Квіне, привіт! Боюсь, доведеться чекати довше, ніж ми гадали. Познайомтеся, це — містер Герберт Райнак. Докторо, це — Еллері Квін.

— Добридень! — Еллері легенько потиснув велику лікареву руку, з якої той не зняв рукавички, й подумав: «Може, він лікар і знаменитий, одначе невихований».

— Якась несподіванка, містере Торн? — озвався Рай-иак.

Еллері ніколи не чув такого низького голосу. Він ішов а глибини грудей, немов відлуння грому. Водночас маленькі, з фіолетовим відтінком очі лікаря залишалися дуже холодні.

— Сподіваюся, приємна,— коротко кинув Торн.

Припалюючи сигарету, Еллері перехопив на собі

схвальний погляд друга. Отже, він, Еллері, взяв правильний тон і тепер знає, як поводитись далі. Він відкинув сірника й, повернувшись до Торна, запитав:

— То де ж «Коронія»?

Райнак подивився на адвоката довгим, пильним поглядом.

— Її затримала карантинна служба,— пояснив Торн. — На борту тяжкохворий. Гадаю, це надовго — на кілька годин. Може, трохи посидимо в залі чекання?

Зала була переповнена, одначе їм пощастило внайти вільні місця. Еллері поставив валізу в ногах і сів так, щоб бачити обличчя обох супутників. Приховане хвилювання друга, а ще більше невдоволення гладкого лікаря розворушили його цікавість.

— Еліс, мабуть, уже згорав від нетерпіння,— недбало промовив Торн, так, ніби Еллері 8нав, хто вона, та Еліс. — Зі старим Сільвестром ми знайомі, правда, недовго, та наскільки я можу судити, нетерпіння — родинна риса Мейх’ю. Чи не так, докторе? І все ж добиратися з самої Англії, щоб потім тебе затримали на порозі... Це жахливо.

«Виходить, вони зустрічають Еліс Мейх’ю, що прибуває з Англії. Старий розумник Торн!.. — Квін мало не засміявся вголос. — А Сільвестр, певно, — старший Мейх’ю і доводиться Еліс якимось родичем».

Райнак затримав погляд своїх маленьких очей на валізі Еллері.

— Кудись їдете, містере Квін?

«Виходить, Райнак не знав, що я їду з ними»,— промайнуло в Еллері.

Торн зашарудів у своєму коконі.

— Квін їде зі мною, містере Райнак. — У ламкому Тор-новому голосі почулися ворожі нотки.

— Он як? — лагідним басом проказав товстун, схо-

вавши очі за півмісяцями повік.

— Мабуть, треба було вас попередити, — сухо промовив Торн.— Квін — мій колега. Ця справа зацікавила його.

— Справа? — перепитав товстун.

— З юридичного погляду — так. Я не зважився відмовити Квіну в задоволенні допомогти мені, сказати б, захистити інтереси Еліс Мейх’го. Гадаю, ви не заперечуватимете?

Тепер Еллері остаточно переконався в тому, що йдеться про якусь ризиковану гру. І ставка в ній велика, тому Торн вирішив будь-що домогтися перемоги — силою чи хитрістю.

Райнак опустив набряклі повіки й склав руки ва животі.

— Звичайно, ні, — відповів він, приязно всміхнувшись.— Буду тільки радий вашому товариству, містере Квін. Несподіванки іноді важать у житті не менше, ніж романтика. Хіба не так?

«Самуель Джонсон поду мав Еллері, впізнавши джерело, з якого цитував лікар.— Під шаром жиру в нього метал, а під оцим видовженим черепом — добрий мозок. Хоча тут, на лаві в залі чекання, сидить спрут — ледачий, незграбний, цілком байдужий до всього, що його оточує, такий самий далекий і невиразний, як дощова хмара на чистому обрії».

Торн стомленим голосом запропонував:

— Може, поїмо, бо я зголоднів.

Десь близько третьої години дня Еллері відчув себе зовсім виснаженим. Далися взнаки кілька годин напруження, недомовок і нещирих усмішок. Часом, коли це напруження ставало нестерпним чи коли починало здаватися, що їх підстерігає якась небезпека, у нього хололо в грудях. Квін розумів: діється щось надзвичайне.

Поки вони стояли на причалі, спостерігаючи, як наближається громаддя трансатлантичного лайнера, Еллері зводив докупи все, про що довідався за ці довгі, важкі години чекання. Тепер він знав напевне, що Сільвестр Мейх’ю помер, що він був хворий на шизофренію, що його будинок стоїть майже в недоступному дикому закутку на Лонг-Айленді, а Еліс Мейх’ю, яка цієї хвилини, мабуть, схвильовано вдивляється з палуби «Коронії» в натовп на

1 Англійський лексикограф XVIII ст.

березі, — дочка небіжчика і з самого малечку жила окремо від батька.

Визначив він і місце, що його займав у цій загадковій історії дивний лікар Райнак. Товстун був зведений брат Сільвестра Мейх’ю — по батькові чи по матері. Він же й лікував Сільвестра під час останнього, загострення хвороби в старого. Все це, зокрема й смерть, сталося, видно, зовсім недавно, бо й Торн, і Райнак ще згадували з нотками скорботи про похорон. Мова заходила й про місіс Райнак та одну стару жінку, небіжчикову сестру. Але в чому полягає суть справи і чом такий неспокійний Торн — цього Еллері збагнути не міг.

Нарешті «Коронія» пришвартувалася. Заметушились офіційні особи, залунали свистки, спустили трапи, низкою почала сходити на берег пасажири. Люди, як заведено, обіймались, де в кого блищали сльози...

В малецьких лікаревих